Біографія Жан-Жака Руссо
Жан-Жак Руссо (1712-1778 рр.) – Видатний французький мислитель, філософ і письменник епохи Просвітництва. Будучи обдарованим від природи та різнобічно розвиненою людиною, був також композитором, музикантом та ботаніком. Увійшов у історію як основоположник романтизму у філософській науці. Коротка біографія Жан-Жака Руссо, наповнена цікавими фактами та подіями, буде корисною при вивченні історії у 8 класі.
Дитинство і юність
Жан-Жак Руссо народився 28 червня 1712 року в Женеві. Мати хлопчика померла при пологах, і вихованням сина зайнявся його батько Ісаак Руссо, який працював годинникарем та вчителем танців. Він багато часу приділяв освіті маленького Жан-Жака, який з ранніх літ пристрастився до читання. З семи років разом із батьком зачитувався працями Плутарха і одного разу навіть спеціально обпік руку за прикладом улюбленого античного героя.
Коли батько повторно одружився, 11-річного Жана-Жака було визначено в протестантський пансіон. Через рік хлопчика передали на навчання до нотаріуса, а пізніше — до гравера. У юного Руссо майже не залишалося часу на найголовніше, що він цінував, — читання. Щоб мати можливість читати, він був змушений всіляко брехати і вдавати.
Період становлення
У віці 16 років Жан-Жак вирішив залишити Женеву та розпочати доросле самостійне життя. Пустившись у мандрівку Швейцарією і Францією, Руссо встиг попрацювати наставником, секретарем, вчителем, проте ніде було знайти по-справжньому гідне місце. Життєва невлаштованість не заважала юнакові складати музику, яку він дуже любив.
У цей час великий вплив на становлення особистості молодого Руссо мала багата аристократка Франсуаза Луїза де Варан. Вона допомогла юнакові влаштуватися в Туринський монастир, де він прийняв католицизм. Надалі Варан особисто зайнялася освітою свого підопічного: навчила його грамотної мови, правопису, світських манер.
Доля Руссо склалася дуже вдало саме завдяки заступництву мадам де Варан: перед майбутнім філософом відчинилися двері в новий світ, який раніше був для нього недоступний.
Мислитель і філософ
Найважливішим для Руссо став 1749, коли він несподівано для себе отримав премію Діжонської академії за висловлену ним ідею про згубний вплив освіти і культури. У тому ж році Руссо взяв участь у спільній роботі знаменитого гуртка “Енциклопедія”. Їм було написано загалом 390 статей, переважно музикознавчих.
Все освічене суспільство звернуло увагу на самородок. Для Руссо настав період найнасиченішої, плідної діяльності та безперервної урочистості.
Як підтвердження своїх основних ідей філософ відмовився від прибуткового місця і став заробляти життя переписуванням нот. Він навмисно почав поводитися як дикун: одягався у старий, погано пошитий одяг, грубо спілкувався з оточуючими, чинив образливі витівки. Однак подібна поведінка ще більше приваблювала до нього пересичену аристократію.
Жан-Жаком Руссо були написані трактати «Міркування про науки і мистецтва», «Міркування про початок і підставу нерівності між людьми», «Про суспільний договір», оперета «Сільський чаклун», роман «Еміль». Його твори незмінно викликали великий резонанс у суспільстві у Франції, а й у Швейцарії. Рятуючись від арешту, він звернувся за допомогою до прусського короля, і той укрив втікача у Невшательському князівстві.
Особисте життя
Жан-Жак Руссо був бідною людиною, і тому не міг узяти за дружину дівчину з багатої знатної родини. Його дружиною стала Тереза Левассер, яка працювала служницею в одному з паризьких готелів. За походженням дівчина була селянкою. Вона була неосвіченою, вульгарною і не відповідала своєму чоловікові-інтелектуалу.
Проте Жан-Жак Руссо прожив у цьому шлюбі до кінця своїх днів, ставши батьком п’ятьох дітей.
В останні роки життя Руссо, який повернувся до Франції, відчував постійне занепокоєння, йому всюди мерехтіли змовники. Манія переслідування підірвала і так слабке здоров’я філософа. Жан-Жак Руссо, біографія якого стала символом протесту та боротьби, помер 2 липня 1778 року.