Іммануїл Кант (1724-1804) німецький філософ.
Навчання в біографії Канта проходило в гімназії “Фрідріхс-Колегіум”, потім в університеті Кенігсберга. Через складне матеріальне становище внаслідок смерті батька він залишає навчання, займається викладацькою діяльністю.
Першу працю Канта (космогонічна гіпотеза) розробили з 1747 по 1755 рік. Після здобуття ступеня доктора наук викладав протягом 40 років. У 1770 році в біографії Іммануїла Канта було отримано посаду професора логіки, метафізики в рідному університеті.
Кант працював над вирішенням чотирьох завдань: метафізики, моралі, релігії, антропології. Головними роботами у галузі гносеології, етики, естетики, завдяки яким ідеї Канта широко поширилися, були «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика здібності судження».
Теоретично пізнання Кант виділив категорії: кількості, якості, відносини, модальності. Етика в біографії Канта розглядалася з двох позицій: людини як явища і речі в собі. В естетиці великого філософа виділяються ідеї прекрасного, піднесеного (динамічного, математичного). Помер Кант 12 лютого 1804 року у Кенігсберзі.