Біографія Рене Декарта
Рене Декарт (1596-1649 рр.) – Відомий французький філософ XVII століття, математик, фізик і механік. Він зробив величезний внесок у науку: заклав основу раціоналізму у філософії, ввів безліч символів, які досі використовуються в алгебрі, досліджував оптичні явища. Науковий підхід Декарта поклав початок переходу тогочасної європейської науки від застарілих правил до нових об’єктивних і прогресивних методів.
Дитинство і юність
Рене Декарт народився 31 березня 1596 року в місті Ла-Е-ан-Турен (який зараз названий на честь філософа – Декарт) у сім’ї зі старовинного дворянського роду. Початкову освіту Декарт здобув у релігійній установі — єзуїтському коледжі. Саме там зародилося та зміцнилося його скептичне ставлення до сучасних філософських авторитетів.
Початок наукового шляху та військова служба
Після короткочасного вивчення права у місті Пуатьє, Декарт переїхав до Парижа, де періодично приділяв час математичним дослідженням. З 1617 брав участь у військових діях: у революційній Голландії, потім – у битві за Прагу в період Тринадцятирічної війни.
Рене Декарт, біографія якого була б іншою, якби не він зустрівся з видатним вченим-фізиком Ісааком Бекманом, наступні роки життя в Парижі повністю присвятив науковій діяльності. Тоді він зробив відкриття принципу віртуальних швидкостей, але наукове суспільство до нього не готове. Звичне життя було перервано англо-французькою війною, в якій Рене Декарту довелося брати участь.
Вимушена еміграція
Повернувшись до Парижа після війни, 32-річного Декарта було звинувачено в брехні: орден єзуїтів дізнався про його вільнодумство. Через це Декарту довелося переїхати до Голландії, де він протягом наступних 20 років займався наукою. Саме в цей період, починаючи з 1628 року, він створив значні філософські та математичні праці.
Перебуваючи в Голландії, він листувався з науковими діячами, вивчав низку наук, включаючи медицину. Також у цей період у нього народилася від служниці донька Франсіна. Вона померла через п’ять років, що стало найтрагічнішою подією в житті Рене Декарта, за його словами.
Важливі відкриття та книги
Першу книгу «Світ» він написав у 1634 році: вона складалася з «Трактату про світло» та «Трактату про людину». Проте в цей же час відбулося засудження і страта Галілея інквізицією: тому Декарт вирішив відкласти публікацію книги, адже його міркування, як і Галілея, вели до висновку, що Земля рухається.
У 1637 р. народилася головна робота Декарта — «Міркування про метод». У цьому філософсько-математичному трактаті набули сучасного вигляду алгебраїчні символи:
коефіцієнти “a, b, c” та невідомі “x, y, z”;
натуральний показник ступеня;
рівняння, де у правій частині – 0.
Додаток до цього трактату — «Геометрія» — дуже вплинув на математиків другої половини XVII століття, і Декарт став визнаним авторитетом у математиці та фізиці.
Філософські праці
В 1641 Декарт закінчив працю «Роздуми про першу філософію …». Тут він сформулював принцип сумніву, аргументи на користь існування Бога, а також висловив всесвітньо відому фразу: “Я мислю, отже, я існую”. Цю думку він висунув як щось достовірне, у чому не можна сумніватися: тобто від неї можна вибудовувати інші філософські роздуми.
А в «Початках філософії» 1644 Декарт проголосив математику універсальним способом пізнання природи і зразком для інших наук.
У своїй філософії Декарт визнавав двоїстість душі та тіла, ідеального та матеріального.
Вчення Декарта про пізнання стало початком для наступного раціоналізму – методу, згідно з яким розум займає найважливіше місце в пізнанні та діях людей.
У короткій біографії Рене Декарта не можна не згадати про досягнення в інших науках. У психології він розглядав модель організму як механізм і запровадив поняття рефлексу. У фізиці виділив поняття невидимих «тонких енергій» і намагався з допомогою пояснити деякі фізичні явища.
Закінчення життєвого шляху
Декарту подобалося спокійне життя в Голландії, але виносити цькування за вільнодумство було нелегко. У 1649 Декарт прийняв пропозицію шведської принцеси Крістіни переїхати в Стокгольм. Але невдовзі після переїзду його наздогнала смерть. Припускали, що причиною цього стала пневмонія. Однак потім виникла гіпотеза, що його отруїли миш’яком, оскільки симптоми були схожі.