Біографія Плутарх
Плутарх (бл. 46 – бл. 127) – давньогрецький філософ, письменник, мораліст, громадський діяч римської епохи. Увійшов в історію завдяки фундаментальній праці «Порівняльні життєписи», в якій описав найвидатніші особи Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Плутарх, біографія якого сповнена цікавих фактів і подій, зробив великий внесок у розвиток давньогрецької культури.
Ранні роки
Майбутній філософ з’явився на світ у невеликому місті Херонеї в Беотії приблизно 46 року нашої ери (точна дата народження не встановлена).
Його сім’я, хоч і не належала до привілейованого стану, була дуже заможною.
Батьки змогли забезпечити своїм синам, Плутарху та Лампрію, гідну освіту в Афінах. У юності Плутарх захоплювався читанням, йому легко давалися гуманітарні науки. Він вивчав риторику, математику, а філософію йому викладав платонік Амоній, який захопив здібного юнака вченням Платона.
Дружба з Аммонієм призвела до того, що після закінчення навчання Плутарх з братом і вчителем вирушив до Дельфів, щоб ближче познайомитися з культом Аполлона. Ця подорож дуже вплинула на подальше життя письменника та його творчість.
Громадська діяльність
Після закінчення навчання в Афінах Плутарх повернувся до Херонеї. Отримавши від міської громади доручення до римського проконсула, він успішно виконав його, і з того часу став активним громадським життям. Протягом життя він обіймав різні посади, зокрема був доглядачем будівель, архонтом, членом Беотійського союзу.
Під час навчання своїх синів Плутарх запрошував на уроки їхніх ровесників. У результаті він організував свого роду приватну академію, де виступав як лектор і наставник підростаючого покоління.
У громадських справах Плутарх регулярно відвідував Рим, де познайомився з визначними державними діячами. Завдяки дружбі з ними Плутарх отримав римське громадянство і нове ім’я – Местрій Плутарх, а також став найвпливовішою людиною у своїй провінції.
У віці 50 років Плутарх став жерцем храму Аполлона в Дельфах і прагнув зробити все можливе, щоб відновити святилище колишнє значення. Тим самим він заслужив глибокої поваги у місцевих грецьких племен, які спорудили йому статую.
Філософія та література
Плутарх завжди вважав себе послідовником учень Платона. Проте формування його поглядів вплинуло безліч чинників. Філософ багато подорожував і під час мандрівок встиг завести знайомства зі стоїками, перипатетиками (учнями Арістотеля) та неопіфагорійцями. Спілкування з представниками різних філософських шкіл збагатило думку Плутарха.
При вивченні короткої біографії Плутарха варто відзначити його багату літературну спадщину. Філософом було написано понад дві сотні творів, частина яких збереглася донині. Найбільшу цінність з них є фундаментальна праця «Порівняльні життєписи».
Він включає 22 парні біографії відомих громадян Риму і Греції, серед яких Юлій Цезар, Олександр Македонський, спартанський цар Леонід, а також оратори Демосфен і Цицерон. Пари були підібрані Плутархом за схожістю характерів та діяльності.
Також великий інтерес має цикл «Моралії», який Плутарх написав у період свого наставництва. З цієї причини багато творів, що увійшли до циклу, мають просвітницький, виховний, морально-етичний характер. До них відносяться тексти «Про мудрість», «Про зайву боязкість», «Про виховання дітей», «Про балакучість».
Особисте життя
Плутарх був щасливий у шлюбі з Тимоксеною, яка народила вченому п’ятьох дітей. Однак донька і один із синів померли ще в дитинстві, спричинивши глибокий скорботу Тимоксени. Щоб якось втішити скорботну матір, філософ присвятив їй твір «Втіха до дружини».
Точна дата смерті Плутарха невідома. Імовірно, це був 127 рік. Давньогрецький філософ пішов у інший світ з природної причини — від старості.