Біографія Конфуція
Кун Фу-цзи, або Конфуцій (європеїзоване ім’я), – найбільший китайський філософ, науковець та педагог.
Походження та освіта
Біографія Конфуція здебільшого невідома, але деякі відомості таки дійшли до наших днів. Авторами спогадів є учні майстра слова.
Філософ, який отримав визнання вже в 20 років, створив ціле вчення конфуціанство, яке справило величезний вплив на історію становлення країн Південно-Східної Азії. Він систематизував літописи різних китайських князівств, заснував перший університет у Китаї, написав спеціальні правила поведінки для всіх станів Китаю.
Конфуцій походив із стародавнього китайського аристократичного роду, на момент народження філософа (551 рік до н.е.) вже збіднілого. Його батько помер, коли хлопчику виповнилося 3 роки, а мати, будучи лише наложницею, була змушена піти з сім’ї і жити з сином самостійно.
Саме тому Конфуцій дуже рано почав працювати, займаючись паралельно самоосвітою та освоюючи покладені кожному чиновнику та аристократу Китаю мистецтва. Освіченого юнака незабаром помітили, і він почав свою кар’єру при дворі у царстві Лу.
Педагогічна робота
Цей час був дуже непростим для Китаю, і коли Конфуцій зрозумів, що він не може вплинути на політичну ситуацію в його царстві, філософ вирушив мандрувати з учнями по Китаю. Його метою було донести до правителів окремих царств думку, що сила держави у єдності.
Більшу частину свого життя він провів у подорожах, а у віці 60 років повернувся додому. Продовжуючи викладати, він систематизував літературну спадщину своєї країни, створивши «Книгу змін» та «Книгу пісень».
Вчення та учні
Вчення Конфуція було досить простим, і хоча зараз конфуціанство прирівняли до релігії, релігією воно не є. В основі його лежить поняття про моральність, гуманізм, доброту, чесноти і створення гармонійного суспільства, в якому кожна людина займає належне їй місце.
Конфуцій багато міркував про освіту людини, про таке явище, як культурність, цивілізованість. Він вважав, що може розвинути у собі те, що заклала у ньому природа. Цивілізованість не можна виховати, культурності не можна навчити. Це є в людині, або ні.
Першу коротку біографію Конфуція написали його учні та його син (Конфуцій одружився рано, у 19 років) Бо Юй. Вони склали літописний життєпис і створили книгу, в основу якої були покладені бесіди Конфуція зі своїми учнями – “Лунь Юй” (“Бесіди і судження”).
Смерть та початок шанування
Помер Конфуцій 479 року до н.е., а почитати його почали в 1 році н.е. Саме цього року його оголосили об’єктом державного шанування. Трохи пізніше за ним закріпили місце в аристократичному пантеоні, потім його наділили титулом ванна, а в XVI столітті титулом «найбільшого мудреця минулого».
Перший храм на його честь звели в тому ж XVI столітті.
У Європі праці Конфуція почали вивчати у XVIII – XIX століттях. Особливо ним цікавилися такі європейські філософи, як Лейбніц та Гегель.
Гегель, до речі, говорив, що європейській людині дуже складно прийняти вчення Конфуція, оскільки смирення і підпорядкованість колективному початку не відповідає європейському менталітету.
Цікаві факти
Цікаво, що власне ім’я Конфуція Кун Цю або Кун Фу. Приставка «Цзи» у перекладі з давньокитайської означає «учитель» чи «педагог».
Конфуція мала понад 500 учнів, але найулюбленішими були 26 з них. Саме вони і склали збірку висловів свого великого вчителя.