Біографія Георга Сімона Ома
Георг Симон Ом був першовідкривачем правила, відомого як закон Ома.
Дитинство та ранні роки
Георг Симон Ом народився в протестантській сім’ї Йоганна Вольфганга Ома та Марії Елізабет Бек. Його батько займався слюсарною справою, а мати була дочкою кравця. Академічної освіти у батьків не було, але це не заважало батькові займатися самоосвітою. Йоганн, ґрунтуючись на здобутих ним знаннях, самостійно взявся і за освіту своїх дітей. Георг мав молодший брат Мартін, який згодом став відомим математиком, і сестра Елізабет Барбара. Джордж, разом із братом Мартіном, своїми зусиллями досягли таких висот у математиці, фізиці, хімії та філософії, що в академічній освіті хлопчиків уже не було потреби. Однак, у віці 11 років, Георг вступає до Ерлангенської гімназії, де навчатиметься до п’ятнадцятирічного віку. Але ця стадія навчання припала хлопчику не до душі, полягаючи, за його словами, лише у розвитку механічної пам’яті і тлумаченні текстів. Рівень освіти братів Ом був такий високий, що Карл Крістіан фон Лангсдорф, професор Ерлангенського університету, порівнював хлопчиків із сім’єю Бернуллі.
У 1805 р. Георг Ом вступає до Ерлагенського університету. Замість зосередитися на навчанні, він присвячує весь свій час позакласним заняттям. Йоганн, який помітив, що син даремно втрачає дорогоцінні роки і втрачає можливість отримання гідної освіти, в 1806 р. відправляє сина до Швейцарії. Там, у містечку Готтштадт округу Нідау, Георг стає шкільним учителем математики. У 1809 р. Карл Крістіан фон Лангсдорф залишає свою посаду в Ерлангенському університеті та перебирається до Хайдельберзького університету. За ним хотів наслідувати Ом, але той, відмовивши майбутнього вченого, порадив замість цього взятися за вивчення праць Ейлера, Лапласа і Лакруа. У березні 1809 р. Ом залишає свій учительський піст, переїжджає в Невшатель, де дає приватні уроки. Вільний час він присвячує самостійному вивченню математики. Так триває аж два роки, до квітня 1811 р., після чого Ом повертається в Ерлангенський університет.
Викладацька діяльність
Георг Ом досяг таких висот у своїй приватній учительській практиці, що самотужки зміг підготуватися до захисту докторського ступеня. 25 жовтня 1811 р. в Ерлангенському університеті Ом отримує науковий ступінь доктора філософії. Відразу після цього він вступає лектором на університетську кафедру математики. Але протримається він там лише три місяці, а потім, розуміючи відсутність будь-якої перспективи, покине університет. Ом жив у крайній потребі, і мізерна зарплата лектора не могла виправити його тяжкого становища. У 1813 р., відгукнувшись пропозицію баварської влади, Ом стає учителем математики та фізики в Бамберзі. Але, будучи незадоволеним і цією посадою, Джордж, щоб хоч якось проявити себе, починає написання підручника за початковим курсом геометрії. У 1816 р. школа закривається, і Ом перетворюється на іншу переповнену учнями школу усе тому Бамберге.
Наступного року, у вересні 1817 р., Ому пропонують зайняти посаду вчителя математики та фізики в Єзуїтській гімназії м. Кельна. Такий шанс упускати було не можна, оскільки ця гімназія була не лише кращою за всі навчальні заклади, в яких він викладав раніше, але також мала при собі добре обладнану лабораторію. За всю свою викладацьку діяльність Ом ні на мить не закидав свою самоосвіту, вивчаючи праці вчених французьких математиків: Лагранжа, Лежандра, Лапласа, Біота та Пуассона. Пізніше Ом познайомиться з роботами Фур’є і Френеля. І в цей же час, дізнавшись про теоретичне обґрунтування Ерстедом явища електромагнетизму в 1820 р., Джордж починає ставити власні досліди у шкільній фізичній лабораторії. Робить він це виключно для підвищення свого рівня знань. Усвідомлює Ом і те, що, якщо він хоче отримати роботу, яка справді буде цікавою, йому доведеться попрацювати над дослідницькими матеріалами. Адже тільки спираючись на щось, він міг показати себе світу і досягти бажаного.
Дослідження Ома
У 1825 р. Ом представляє науковому співтоваристві статтю, де він встановлює, що електромагнітна сила у провіднику зменшується зі збільшенням довжини цього провідника. Стаття ґрунтується виключно на доказах, одержаних досвідченим шляхом під час проведення власних експериментів. Цього ж року з’являться ще дві статті. В одній із них учений дає математичне обґрунтування провідності в контурі електричного ланцюга, побудоване на теорії теплопровідності Фур’є. Друга стаття мала надзвичайну важливість, оскільки в ній Ом давав пояснення результатів проведених іншими вченими дослідами з гальванічним струмом. Ця стаття стала передумовою того, що сьогодні ми називаємо «законом Ома», опублікованого вже наступного року. У 1827 р. Ом видає свою відому працю «Гальванічні ланцюги, математичне обгрунтування», у якій дає докладне пояснення теорії електричних кіл. Книга цінна ще й тим, що, замість приступити безпосередньо до об’єкта дослідження, Ом спочатку дає математичне підтвердження теорії, необхідне подальшого розуміння предмета. Це стало дуже важливим моментом, оскільки навіть найвидатніші німецькі фізики потребували такого представлення, адже ця книга була тим рідкісним у ті часи випадком, коли підхід до фізики був безпосередньо фізичним, а не математичним. Відповідно до теорії Ома, взаємодії в електричному ланцюзі виникають між «однаково зарядженими частинками». І, нарешті, ця робота наочно ілюструвала відмінності наукового підходу Ома від праць Фур’є та Навье.
Пізні роки
У 1826 р. Кельнська єзуїтська гімназія надає Ому відпустку із збереженням половини окладу для продовження його наукових досліджень, але, у вересні 1827 р., учений змушений знову приступити до своїх учительських обов’язків. Весь рік, проведений у Берліні, він щиро вірив у те, що його наукова публікація допоможе отримати гідне місце у якомусь відомому університеті. Однак, коли цього не сталося, він неохоче повертається на колишнє місце роботи. Але найгіршим у всій історії було те, що, незважаючи на всю важливість його роботи, науковий світ прийняв її більш ніж прохолодно. Ображений, Ом вирішує переїхати до Берліна. І в березні 1828 р. він офіційно залишає свою посаду в Кельнській єзуїтській гімназії та влаштовується на тимчасову роботу вчителем математики у різні школи Берліна. У 1833 р. вчений приймає пропозицію обійняти посаду професора в Нюрнберзі. Але навіть отримавши заповітну посаду, Ом залишається незадоволений. Наполегливі та важкі праці вченого були, нарешті, винагороджені в 1842 р., коли він отримує медаль Коплі Британського королівського товариства. Вже наступного року його обирають іноземним членом товариства. У 1845 р. Ом стає повноправним членом Баварської академії. Ще через чотири роки він займає посаду куратора музею фізики при Баварській академії в Мюнхені і читає лекції в Мюнхенському університеті. Лише 1852 р. Ом отримає посаду, якої прагнув все своє життя: його призначають головою кафедри фізики Мюнхенського університету.
Смерть та спадщина
Серце Джорджа Ома зупинилося в Мюнхені, 1854 р. Його поховали на Старому південному цвинтарі м. Мюнхена. Про причини його смерті мало відомо. Ім’я цього вченого увійшло термінологію електрики у назві «закон Ома». До того ж, його ім’я має одиниця виміру опору в Міжнародній системі одиниць (СІ), що позначається грецькою літерою «Ω».