Біографія Еріка Еріксона
Ерік Еріксон – американський психолог, який дотримувався теорії розвитку особистості, та психоаналітик, завдяки якому в науці виникла теорія «особистісної кризи».
Дитинство та ранні роки
Ерік Еріксон народився в Франкфурті в Німеччині, в сім’ї Карли Абрахамсен і біржового брокера, єврея Вальдемара Ісідора Саломонсена. На той момент, коли хлопчик народився, його батьки вже кілька місяців не бачили один одного. Записали його як Еріка Саломонсена, проте справжньої інформації про його біологічного батька немає. Незабаром після народження сина його мати перебирається в Карлсруе, де влаштовується працювати медсестрою і виходить заміж вдруге, за педіатра Теодора Хомбургера.
У 1911 р. Хомбургер офіційно усиновлює хлопчика, і той стає Еріком Хомбургером. Історію його народження від нього старанно приховують і хлопчик росте, не знаючи, хто його справжній батько.
Наукова діяльність
Еріксон викладає у приватній школі у Відні, де знайомиться з Анною Фрейд, донькою Зігмунда Фрейда. Саме вона розпалює в ньому інтерес до психоаналізу, і Еріксон вирушає осягати цю науку у Віденський інститут психоаналізу.
У 1933 р., під час його навчання в інституті, в Німеччині до влади приходить нацистська партія, і Еріксон доводиться втекти з країни. Спочатку він вирушає до Данії, а потім переїжджає до США, де стає першим дитячим психоаналітиком у Бостоні.
Пропрацювавши там деякий час, Еріксон змінює посади в різних інститутах, у тому числі і Загальноклінічній лікарні штату Массачусетс, Центрі сімейного виховання судді Бейкера, Гарвардській медичній школі та Психологічній клініці тощо.
У 1936 р. Еріксон викладає в Гарвардській медичній школі, а також працює в Інституті міжособистісних відносин при цьому університеті. Він також знаходить час для навчання групи дітей у резервації Сіу в Південній Дакоті.
У 1937 році. Еріксон залишає Гарвард і вступає до штату Каліфорнійського університету. Він тісно співпрацює з Інститутом соціального захисту дітей та займається приватною практикою. Частину свого часу Еріксон присвячує навчанню дітей племені юрок.
У 1950 р. його особистий досвід спілкування з представниками різних рас, що проживають у різних соціальних умовах, призводить до написання найвідомішої книги за всю наукову діяльність, «Дитинство і суспільство». У цій книзі автор і репрезентує світові власну теорію «особистісної кризи».
Звільнившись із Каліфорнійського університету, Еріксон починає працювати та викладати в Центрі Остен Ріггс – головному психіатричному лікувальному закладі м. Стокбрідж, штат Массачусетс. Там, за родом своєї діяльності, він стикається з психічно неврівноваженими підлітками.
У 1960 р. Еріксон повертається в Гарвардський університет, де пропрацює до пенсії, після чого, разом зі своєю дружиною, займеться написанням робіт на різні теми психології.
Основні роботи
Головним внеском у розвиток психології Еріксона була його теорія розвитку особистості. Він стверджував, що людина розвивається протягом усього свого життя і визначив вісім основних етапів цього розвитку.
Нагороди та досягнення
У 1973 р. Національний гуманітарний фонд удостоїв Еріксона честі виступити читцем Джефферсонської лекції – найвищої нагороди США за досягнення у галузі гуманітарних наук. Його лекція мала назву “Вимірювання нової ідентичності”.
За свої роботи, які зробили значний внесок у розвиток психології, Еріксон отримує Пулітцерівську премію. За книгу «Правда Ганді» (1969 р.) автор нагороджується Національною книжковою премією США у категорії «Філософія та релігія».
Особисте життя
У 1930 р. Еріксон одружується з Джоан Серсон Еріксон, з якою і проживе все своє життя. У їх сім’ї народилося четверо дітей. Його син Кай Т. Еріксон стане видатним американським соціологом.
Цікаві факти
У єврейській школі юного Еріксона дражнять за приналежність до нордійської раси, тоді як у німецькій середній школі його називають євреєм.