Біографія Жана Піаже
Жан Піаже – психолог і філософ, відомий своєю теорією когнітивного розвитку.
Дитинство і юність
Жан Піаже був старшим сином Артура Піаже та Ребекки Джексон. Його батько був швейцарцем і викладав літературу середньовіччя, а мати француженкою.
У дитинстві Жан Піаже настільки дуже цікавився біологією та природничими науками, що вже до п’ятнадцятирічного віку опублікував кілька статей з молюсків.
Перш ніж стати психологом, Жан Піаже здобув освіту у сфері природничих наук та філософії. Ступінь доктора філософії Жан Піаже отримав у Невшательському університеті у 1918 році, після чого зайнявся постдокторантурою у Цюріхському університеті з 1918 по 1919 рік.
Кар’єра
Після закінчення навчання він переїхав до Франції, де влаштувався працювати до школи для хлопчиків на вулиці Гранд-о-Вель. Директором у школі був Альфред Біне – творець тесту IQ.
Під час обробки результатів тесту IQ Піаже звернув увагу на значну різницю між відповідями дітей молодшого та старшого віку, де молодші давали неправильні відповіді на певні питання. Це спостереження спонукало його до висновку, що когнітивні процеси дітей відрізняються від когнітивних процесів дорослих.
У 1921 році Піаже повернувся до Швейцарії, де зайняв посаду директора з науки Інституту Руссо в Женеві, директором в якому на той момент був Едуард Клапаред, з ідеями з психоаналізу якого Піаже був добре знайомий.
У 1920-х Піаже дуже зацікавився психологією дітей. Він вважав, що діти переходять від егоцентризму до соціоцентризму за допомогою напівмедичних бесід.
З 1925 по 1929 він працював викладачем психології, соціології та філософії науки в Невшательському університеті.
З 1929 по 1968 він був директором Міжнародного бюро освіти. Щороку він виступав із доповіддю в бюро та на Міжнародній конференції з державної освіти.
У 1954 році Піаже був призначений президентом Міжнародного союзу наукової психології, і обіймав цю посаду до 1957 року.
З 1955 по 1980 Піаже також обіймав посаду директора Міжнародного центру генетичної епістемології.
Він вважав себе генетичним епістемологом і пропонував теорію когнітивного розвитку. Він виділяв чотири стадії когнітивних процесів у дітей, які він виділив завдяки рокам досліджень, а також вивченню когнітивного розвитку власних дітей.
Він виділяв чотири стадії розвитку інтелекту: сенсомоторну стадію, стадію підготовки та організації конкретних операцій, стадію конкретних операцій та стадію формальних операцій. Ці стадії також були розділені виходячи із здібностей дітей та їхнього віку.
1964 року Піаже був головним консультантом на двох конференціях — у Корнельському та Каліфорнійському університетах. На цих конференціях розглядалися питання взаємини когнітивної освіти та розробки навчальних матеріалів.
Жан Піаже опублікував кілька важливих робіт і книг із психології, у тому числі з психології когнітивного розвитку, якими досі користуються психологи всього світу.
До своєї смерті Жан Піаже вів активний спосіб життя.
З 1971 по 1980 був почесним професором Женевського університету.
Основні роботи
Жан Піаже був одним із найвидатніших експериментальних психологів 20 століття, найбільш відомий своєю теорією когнітивного розвитку. Його робота вплинула на багатьох видатних психологів наступних поколінь, які вивчали не тільки поведінку людини, а й поведінку видів, що не відносяться до людини, таких як примати.
Нагороди та досягнення
В 1972 Жан Піаже був нагороджений премією Еразма від організації «Фонд Еразма» за його внесок у європейську культуру, суспільство та суспільствознавство.
Багато престижні університети, такі як Гарвардський, Манчестерський і Кембриджський і т. д., нагородили його почесними званнями за внесок у розвиток психології.
Особисте життя та спадщина
У 1923 році Жан Піаже одружився з Валері Чатене. У пари народилося троє дітей. Своїх дітей Жан Піаже вивчав змалку, і це лягло в основу його роботи з вивчення когнітивного розвитку дітей.
Він помер у 1980 році у віці 84 років.