Біографія Альберта Бандури
Альберта Бандуру можна сміливо назвати найвпливовішим психологом усіх часів та народів.
Дитинство та ранні роки
Альберт Бандура, молодший із шістьох дітей і єдиний син у сім’ї дрібних фермерів, народився в Мандері, в провінції Альберта в Канаді. У його жилах змішалася українська та польська кров.
Можливості отримання освіти у крихітному селі були більш ніж скромними. Свої перші знання Альберт отримує у маленькій сільській школі. Однак хлопчик не обмежується одним шкільним курсом, а активно займається самоосвітою, щоб розширити сферу своїх знань та їх розуміння.
Дотримуючись настанов батька, Альберт вступає до Університету Британської Колумбії. Саме тут він раптово відкриває для себе академічну психологію. Якось, прийшовши на заняття раніше призначеного часу, хлопчик вирішує чимось заповнити вільний ранок. І, цілком випадково, йому в руки трапляється курс психології. Ось тут просте «час проведення» і розпалює в ньому справжній інтерес, формуючи напрямок майбутньої діяльності. Провчившись близько трьох років, в 1949 р. Бандура випускається з університету в ступені бакалавра і вступає до аспірантури Айовського університету, який був серцем теоретичних знань з психології. У 1951 р. Альберт отримує науковий ступінь магістра, а вже через рік і ступінь доктора філософії.
Наукова діяльність
Вже в університеті Бандура відхиляється від традиційної теорії біхевіоризму, що панувала в умах того часу. Натомість, він зосереджує свої зусилля на описі психологічного процесу, який не раз піддасть експериментальному вивченню.
Акцентуючи увагу на уявному, він представляє власне розуміння взаємин індивідуума з навколишнім світом. Замість застосування психоаналізу та вивчення особистості, він націлює свої зусилля на розвиток практичної теорії, що описує розумові процеси за допомогою спостережного навчання та саморегулювання.
Здобувши науковий ступінь, Бандура проходить медичну практику в Консультаційному центрі м. Вічіта, штат Канзас. Вже наступного, 1953 р., він обійме посаду викладача в Стенфордському університеті, де перебуває і до сьогодні.
На початку наукової діяльності, сильний вплив на погляди Бандури надають роботи Роберта Сірса на тему соціальної поведінки та ідентифікацій. Об’єднавши зусилля з Річардом Волтерсом, Бандура починає дослідження процесу соціалізації та проявів агресії.
Грунтуючись на теорії соціалізації, він виявляє, що навчання особистості та копіювання нею поведінки ґрунтується на трьох принципах: на стимулі, що формує поведінкову відповідь, на відповідь, що впливає на поведінкову реакцію і на пізнавальних функціях соціалізації, що позначаються на поведінковій відповіді.
Після детальних досліджень цього питання, 1959 р. Бандура публікує свою першу книгу «Підліткова агресія». Ця робота повністю відкидає модифікатори поведінки Скінера – нагороди, покарання та позитивні та негативні підкріплення – як ключові методи поводження з дітьми, які виявляють агресію. Натомість автор пропонує з’ясовувати причину такої надмірної жорстокості.
Подальші дослідження у цій галузі призводять до публікації у 1973 р. його другої книги – «Агресія: аналіз соціального навчання». Продовжуючи свою роботу, Бандура пише наукову працю «Теорія соціального навчання» (1977 р.), що докорінно змінює напрямок, у якому розвивалася психологія у 1980-х р.р.
Повністю ґрунтуючись на проведених автором практичних експериментах, які легко піддавалися перевірці, новаторська «Теорія соціального навчання» стала першою подібною працею психології. Вона різко виділялася і натомість превалюючих тоді теорій Зигмунда Фрейда.
У 1961 р. Бандура проводить свій знаменитий експеримент з лялькою Бобо, який зробив переворот у психології, змінивши напрямок з біхевіоризму в когнітивне русло. Бандура досвідченим шляхом доводить, що у молодих індивідуумів великий вплив надає поведінка дорослих. У випадках, коли батьків хвалили за прояви жорстокості, діти безперестанку били ляльку, наслідуючи дорослих. Проте, коли подібна поведінка дорослих схвалення не отримувала, бити ляльку переставали діти.
Не обмежуючись лише уявленням теорії, Бандура дає виразне пояснення власним поглядам пізнання світу людиною у тих соціального навчання. І, зрештою, підводить теорію соціального навчання до формулювання соціальної когнітивної теорії.
Переглянувши накопичений досвід з позиції уявлення людини як особистості, здатної до самоорганізації, активних дій, самоаналізу та саморегуляції, Бандура спростовує традиційну концепцію моделі поведінки, яка визначається впливом зовнішніх факторів, і в 1986 р. пише книгу «Соціальні основи думок та дії: соціальна когніті ».
У цій книзі він поглиблює концепцію когнітивної теорії, висуваючи припущення, що на індивідуума, крім зовнішніх факторів, впливає також його оточення та особисті якості, у тому числі й пізнавальні, емоційні та біологічні процеси.
У 1970-х р.р. Бандура займається вивченням впливу віри у ефективність своїх дій на активність діяльності. Незважаючи на те, що це питання розглядається ним і у світлі інших факторів, саме самоефективність Бандура називає посередником всіх змін, що відбуваються з особистістю, а також основним джерелом страхів, що виникають.
Теорія самоефективності не тільки просунула вперед вивчення фобій, але й знайшла застосування при терапії постраждалих від стихійних лих і страждаючих на посттравматичні стресові розлади. Саме почуття контролю над собою допомагало людям, які пережили подібні травми, оговтатися після того, що сталося. І ось, 1997 р. Бандура висвітлює це питання у книзі «Самоефективність: тренування контролю».
Нагороди та досягнення
За своє довге життя Альберт Бандура став почесним доктором шістнадцяти різних університетів світу, включаючи Університет Британської Колумбії, Університет Альфред, Римський університет, Університет Летбрідж, Університет Саламанки в Іспанії, Індіанський університет, Університет Нью-Брансуік, Університет Берліна, Аспірантуру Нью-Йоркського університету, Університет ім. Хайме I в Іспанії, Афінський університет та Катанійський університет.
У 1974 р. Бандура було обрано посаду 82-го президента Американської асоціації психологів.
У 1980 році він стає членом Американської академії мистецтв і науки. У тому ж році, Американською асоціацією психологів йому присуджується премія «За видатний внесок у науку» як першому вченому, який серйозно зайнявся вивченням питання саморегулювання особистості.
У 1999 р. Бандура був удостоєний Премії ім. Едуарда Лі Торндайка «За визначний внесок у розвиток педагогічної психології».
У 2001 р. Бандура нагороджується престижною Премією за наукові досягнення Асоціації розвитку біхевіоральної терапії. Аналогічна винагорода була вручена йому Західною асоціацією психологів.
Американське психологічне суспільство вручило Бандурі Премію Джеймса МакКіна Кеттелла, а Американський психологічний фонд нагородив Золотою медаллю “За значні досягнення в науці психології”.
За неоціненний внесок у розвиток психології Альберт Бандура у 2008 р. став лауреатом Гревемеєрівської премії Луїсвілського університету.
Особисте життя та спадщина
У 1952 р. Альберт Бандура пов’язав себе узами шлюбу з Вірджинією Варнс. Цей союз був благословенний появою на світ двох дочок, Керол та Мері.
Вірджинія Варнс померла у 2011 р.
Цікаві факти
Альберт Бандура – найбільший психолог сучасності, який першим запропонував теорію соціального навчання та заклав основи теорії самоефективності.