Біографія Берреса Фредеріка Скіннера
Беррес Фредерік Скіннер винахідник камери оперантного обумовлення та один із найвпливовіших психологів XX століття.
Дитинство та ранні роки
Беррес Фредерік народився в штаті Пенсільванія, США, у сім’ї юриста Вільяма Скіннера та його дружини Грейс. У хлопчика було щасливе дитинство, і з ранніх років він плекав пристрасть до всіляких винаходів. Ще ранньому віці він стає переконаним атеїстом. Він мріє стати письменником, і, щоб досягти заповітної мети, вступає до Коледжу Гамільтона в Нью-Йорку. Проте через свої погляди хлопчик так і залишиться чужим інтелектуальної позиції навчального закладу. У 1926 р. Скіннер отримує вчений ступінь бакалавра гуманітарних наук у галузі англійської літератури.
Після цього, в 1930 році, він вступає до Гарвардського університету, де отримує ступінь магістра гуманітарних наук.
Після закінчення університету, Скіннер береться за написання роману, але у своєму літературному таланті він незабаром розчаровується. Випадкове знайомство з книгою Джона Б. Вотсона «Біхевіоризм» надихає Скіннера зосередити свої зусилля на вивченні психології.
Наукова діяльність
У 1931 році Скіннер отримує ступінь доктора філософії в Гарварді, і до 1936 року буде науковим співробітником університету. Саме тут він розпочинає роботу зі створення камери оперантного обумовлення – пристосування, також відомого під назвою камери Скінера та призначеного для вивчення процесів інструментального обумовлення та класичних умовних рефлексів тварин.
У 1936 р., залишивши Гарвард, він стає викладачем університету Міннесота, де в 1937 р. отримає посаду старшого викладача, а в 1939 р. стане доцентом. На цій посаді Скіннер пропрацює до 1945 року.
У 1945 р. він займе посаду професора Індіанського університету, де також буде обраний головою відділення психології. Пропрацювавши три роки, Скіннер йде з університету.
Повернувшись у Гарвард, 1948 р. він входить до штату професорів університету, в якому і залишиться до кінця своїх днів.
Скіннер засновує власну школу психології, відому під назвою «радикального біхевіоризму».
Його праці у цій галузі ґрунтуються на вивченні умовних рефлексів. Скіннер твердо вірить у те, що живий організм не має власної волі, а лише копіює поведінку, що призводить до сприятливого для нього результату.
Він конструює навчальну машину – пристрій, що спрощує освітній процес широкої аудиторії його студентів. Цей апарат викладає закладений у нього навчальний курс, тестуючи отримані знання і, як мотивацію, заохочуючи за правильні відповіді.
У 1948 р. Скиннер пише роман-утопію «Уолден-два» вельми суперечливий літературний твір, у якому автор спростовує теорію існування свободи волі, духу і душі. Він стверджує, що поведінка людини визначається генетичними факторами та впливом мінливого навколишнього середовища, а зовсім не вільним вибором.
У 1957 р. Скіннер публікує роботу «Вербальне поведінка», у якій проводить аналіз використання мови, мовних явищ і мови – працю чисто теоретичну, не підкріплену практичними дослідженнями.
У 1971 р. виходить у світ його найвідоміша книга, «За межею свободи та честі», в якій Скиннер викладає власний підхід до науки, який називає «культурною інженерією». Ця публікація миттю стає хітом продажів видавництва “New York Times”.
Основні роботи
Скіннер винайшов камеру оперантного обумовлення, що сприяє вивченню поведінкової моделі тварин, спонукаючи їх виконувати конкретні дії у відповідь певні стимули. Ці камери отримали застосування у низці досліджень щодо поведінки і психології тварин. Психологічне вчення Скіннера, радикальний біхевіоризм, використовується в багатьох абсолютно різних сферах сучасного суспільства: в менеджменті, клінічній практиці, дресируванні тварин і освітніх процесах. Його теорії застосовують для призначення терапії для детей-аутистов.
Нагороди та досягнення
У 1971 році Скіннер був нагороджений золотою медаллю Американського психологічного фонду.
У 1990 р., за неоціненний внесок у науку, він отримав нагороду «За видатні досягнення» Американської асоціації психологів.
Особисте життя та спадщина
У 1936 р. Скіннер одружується з Івонне Блу. У сім’ї народжується дві дочки, Джулія та Дебора. Джулія згодом стане відомим письменником та педагогом.
Фонд Б. Ф. Скіннера, заснований в 1988 р. за його особистої підтримки, був створений для просування філософії науки, запропонованої вченим. Президент цього фонду – його власна дочка Джулія.
У 1989 р. у Скіннера діагностували лейкемію, від якої він і помер у 1990 році.
Цікаві факти
Найзапеклішим противником теорій Скіннера був філософ і прихильник когнітивізму Ноам Хомський.
Скіннер найчастіше вважав за краще ставити досліди над голубами.