Біографія Ейнштейна
Альберт Ейнштейн (1879-1955) великий фізик-теоретик, завдяки якому було засновано сучасну фізику. Відомий своїми гуманітарними справами, він був яскравим громадським діячем. Біографія Ейнштейна насичена цікавими подіями; був сміливою та сильною особистістю.
Дитячі та юні роки
Альберт Ейнштейн народився 14 березня 1879 р. в Ульмі. Середню освіту здобув у міській католицькій школі.
У вересні 1895 р. приїхав до Цюріха для вступу до Політехнікуму. Отримавши відмінно з математики, він провалився з французької та ботаніки. За порадою директора Політехнікуму, вступив до кантональної школи Арау.
Під час навчання вивчав електромагнітну теорію Максвелла. У жовтні 1896 став студентом Політехнікуму. Тут він зійшовся з математиком М. Гроссманом.
Початок діяльності
У 1901 р. була опублікована перша стаття Ейнштейна, Наслідки теорії капілярності. У цей час майбутній великий учений дуже потребував. Тому завдяки протекції М. Гроссмана був прийнятий до штату Федерального Бернського Бюро патентування винаходів. Там він працював з 1902 по 1909 рік.
У 1904 р. став співпрацювати з журналом Аннали фізики. У його обов’язки входило надання інструкцій нових текстів з термодинаміки.
Відомі відкриття
До найбільш відомих відкриттям Ейнштейна відноситься Спеціальна теорія відносності. Вона була опублікована в 1905 р. Роботи з Загальної теорії відносності видавалися з 1915 до 1916 р.р.
У 1907 р. було опубліковано квантову теорію теплоємності. У 1912 р. вона була уточнена П. Деба, М. Борном і Т. Карманом.
Викладацька діяльність
Зміст короткої біографії Альберта Ейнштейна дуже багате. У 1909 році він отримав професорську посаду в університеті Цюріха. У 1911 р. очолив кафедру фізики у Німецькому університеті у Празі.
У 1912 р. великий вчений повернувся до Цюріха і став викладати у тому самому Політехнікумі, де колись навчався сам. У 1913 р., за рекомендацією В. Г. Нернста та свого друга Планка, очолив Берлінський фізичний дослідницький інститут. Також був зарахований до викладацького штату університету у Берліні.
Здобуття Нобелівської премії
Ейнштейн неодноразово номінувався на Нобелівську премію з фізики. Перша номінація за теорію відносності відбулася 1910 р., з ініціативи В. Оствальда.
Але Нобелівський комітет з підозрою поставився до такої революційної теорії. Експериментальні докази Ейнштейна визнали недостатніми.
Нобеля з фізики Ейнштейн отримав за безпечну теорію фотоефекту, в 1921 р. У цей час геніальний фізик був у від’їзді. Тому премію за нього отримав посол Німеччини у Швеції Р. Надольний.
Хвороба та смерть
У 1955 р. Ейнштейн часто й тяжко хворів. Він пішов із життя 18 квітня 1955 р. Причиною смерті стала аневризму аорти. Перед смертю він попросив своїх близьких не влаштовувати йому пишного похорону і не розголошувати місце його поховання.
В останній шлях великого вченого проводили лише дванадцять найближчих друзів. Його тіло було кремоване, а попіл розвіяний за вітром.
Цікаві факти
До 12 років він був дуже релігійний. Але після читання науково-популярної літератури дійшов висновку, що церква та держава обманюють людей, а в Біблії написано казки. Після цього майбутній учений перестав визнавати авторитети.
Ейнштейн був пацифістом. Він активно боровся проти нацизму. В одній із останніх своїх робіт він говорив про те, що людство має зробити все для того, щоб не допустити ядерної війни.
Ейнштейн симпатизував СРСР та зокрема Леніну. Але терор та репресії він вважав неприпустимими методами.
У 1952 р. отримав пропозицію стати прем’єр-міністром Ізраїлю та відмовився, помітивши, що для керівництва країною йому не вистачає досвіду.