Джордж Берклі – філософ, відомий, перш за все, своїми емпіричними та ідеалістичними поглядами.
Дитинство та ранні роки
Син англійця Вільяма Берклі, Джордж народився Ірландії. Незважаючи на коріння свого батька, хлопчик уважав себе ірландцем.
У 1696 р. Берклі-молодший вступає до Коледжу Кілкенні. Пізніше він навчається в Трініті-коледжі в Дубліні, де в 1704 р. захищає вчений ступінь бакалавра гуманітарних наук. З цим коледжем, хоч і з перервами, Джордж буде пов’язаний до 1724 року.
У 1707 він отримує ступінь магістра гуманітарних наук і стає молодшим членом викладацького складу. У 1710 р. Берклі приймає духовний сан священика Англіканської церкви. У 1717 р., ставши доктором філософії, він стає старшим викладачем коледжу.
Філософська діяльність
Вже під час перебування в Трініті-коледжі Берклі друкує свої перші праці. Перша книга, «Досвід нової теорії зору», виходить у світ у 1709 р. У цій роботі, що викликала на той час бурю суперечок та обговорень, автор стосується питань дальності видимості, її характеристики, проблем зору та дотику тощо.
У 1710 р. Берклі видає “Трактат про принципи людського знання”. У цій книзі автор робить спроби спростувати висунуті Джоном Локком міркування про природу людського сприйняття.
Його наступна книга, «Пасивна покора», що мала справу з питаннями моралі та політичної філософії, вийшла у 1712 р.
У 1713 р. був виданий знаменитий працю Берклі «Три діалоги Гіла і Філонія», в якій філософ розмірковує про теорію відносності сприйняття та розуміння реальності спостерігачем.
У 1721 р. виходить у світ науковий нарис Берклі «Про рух», у якому він заперечує теорію абсолютності простору, часу та руху, висунуту вченим сером Ісааком Ньютоном.
У 1721 р. Берклі отримує ступінь доктора богослов’я, прийнявши духовний сан священика Церкви Ірландії, і читає лекції з богослов’я та єврейської мови та культури у Трініті-коледжі в Дубліні. У цьому ж році він очолює Діоцез Дромор, а в 1724 р. і Діоцез Деррі.
У 1734 р. Берклі стає єпископом Клонійським, де й прослужить доти, доки відійде від справ.
У 1744 р. він пише працю на тему користі деревної смоли та її застосування, який отримав назву «Сейріс, або Ланцюг філософських міркувань і досліджень на тему користі дьогтярної води», за якою, в 1752 р., побачила світ книга «Далі роздуми про дьогтьової води».
Основні праці
Найважливішою роботою Берклі є його «Три діалоги Гіла і Філонія» (1713), в яких порушуються питання відносності сприйняття, розуміння реальності і феноменалізму. Метафізичні погляди автора у цій роботі передаються у вигляді діалогу між двома персонажами, Гилом і Філонієм.
Науковий нарис про природу руху, що носить назву «Про рух» (1721), спростовує цілий ряд уявлень сера Ісаака Ньютона про простір, час і рух. Наприклад, Берклі заперечує твердження Ньютона про те, що рух є поняття абстрактне, незалежне від простору та часу.
У 1732 р. було видано діалог «Алкіфрон», у якому дія відбувається у вигляді розмови чотирьох вільнодумців Алкіфрона, Лісікла, Євфранона та Кріто.
Однією з останніх робіт Берклі була книга «Сейріс, або Ланцюг філософських міркувань і досліджень на тему користі дьогтярної води» (1744). У ній автор описує цілу низку медичних застосувань дьогтю, а також розмірковує на абстрактні теми науки, філософії та богослов’я.
Особисте життя
У 1728 р. Джордж Берклі бере за дружину Ганну Форстер, дочку верховного судді Суду загальних позовів Ірландії. У сім’ї народилося семеро дітей, але лише троє з них дожили до дорослих років.
Берклі бере активну участь у гуманітарній діяльності, допомагаючи покинутим дітям Лондона. Він стає одним із перших управителів Виховного будинку, заснованого Королівською грамотою 1739 року.
Берклі був людиною веселою, дружелюбною і добродушною, яку любили всі, хто її знав. У 1752 р. він відходить від справ, і решту своїх днів проведе зі своїм сином.
Помер Берклі у віці 67 років.
Цікаві факти
Від імені цього великого філософа отримало свою назву місто Берклі в штаті Каліфорнія, США.
Філософія Берклі вплинула на погляди багатьох сучасних мислителів, Іммануїла Канта і Девіда Юма в їхньому числі.