Біографія Джона Дьюї
Джон Дьюї – популярний американський філософ та психолог, відомий реформуванням системи освіти.
Дитинство і юність
Джон Дьюї народився 20 жовтня 1859 року у Берлінгтоні, Вермонт. Його батьками були Арчібальд Спраг Дьюї та Лючина Артемезія Річ. Він був третім із чотирьох синів у сім’ї. Його найстарший брат помер у дитинстві.
Троє братів навчалися у державній безплатній школі, після якої втрьох вступили до Вермонтського університету. Під час навчання в університеті завдяки вченню Перкінса Джон познайомився з теорією еволюції. Він також вивчав “Уроки елементарної психології”, написані відомим англійським прихильником теорії еволюції, Т. Г. Гекслі.
Теорія природного відбору надавала сильний вплив на думки Дьюї, що дозволило йому зосередитися на взаємодії людини з оточенням з погляду психології. Його наставник і вчитель, Генрі Торей, завжди був близький з Дьюї і дуже допомагав йому у філософських дослідженнях.
Після закінчення навчання у 1879 році, Дьюї влаштувався вчителем у школу, де пропрацював два роки. Саме під час роботи у школі він зрозумів, що свою кар’єру він хотів би пов’язати із філософією. Слідуючи своєму бажанню, він відправив есе на філософську тему У. Т. Харрісу, який був редактором журналу Journal of Speculative Philosophy. Той факт, що Харріс прийняв його роботу, дав Дьюї необхідний поштовх, і він переїхав до Балтімора, де вступив до Університету Джона Хопкінса. В Університеті Джона Хопкінса Джон Дьюї потрапив під вплив двох видатних умів – Джорджа Сільвестра Морріса та Гренвілл Стенлі Холла. Д. С. Морріс був німецьким гегельянським філософом, який розповідав Дьюї про характеристику органічної моделі природи німецького ідеалізму.
А Г. С. Холл, який був американським експериментальним психологом, ділився з Дьюї інформацією про силу наукової методології та її ставлення до гуманітарних наук. Дьюї отримав докторський ступінь у 1884 році і прийняв пропозицію обійняти посаду викладача в університеті Мічігану, в якому згодом пропрацював десять років.
Роботи
Будучи викладачем у Мічигані, Дьюї опублікував дві перші книги – “Психологія” (1887) і “Нові есе Лейбніца про розуміння людини” (1888). Ці книги вказували на ранню відданість Дьюї гегельянським ідеалам. У Мічигані Дьюї познайомився зі своїм майбутнім добрим другом та співавтором у галузі філософії, Джеймсом Хейденом Тафтсом.
У 1894 році Дьюї приєднався до штату тільки заснованого університету Чикаго.
У цей же час він перейшов від ідей раннього ідеалізму до нової теорії знань, почавши асоціювати себе з прагматичною філософією, що тільки з’явилася. Зміну своїх філософських поглядів він висловив у книзі «Думка та її сутність», разом з якою він також випустив книгу «Вчення логічної теорії», куди включив нариси інших колег з університету Чикаго. У лабораторіях при університеті Чикаго, які він заснував, Дьюї зміг втілити свої ідеї в педагогічний метод. Ці роботи лягли в основу його першої великої праці у сфері освіти під назвою «Школа та соціальний прогрес» (1899).
Того ж року його було обрано президентом Американського психологічного товариства. Через розбіжності з керівництвом університету Чикаго йому довелося покинути заклад. Але репутація Дьюї як психолога допомогла йому майже відразу влаштуватися в Колумбійський університет на факультет психології, де з 1904 по 1930 рік – рік його відставки – він пробув на посаді викладача. У 1905 році Дьюї став президентом Американського філософського товариства.
Пізні роки
Протягом першого десятиліття в Колумбійському університеті Дьюї написав безліч статей та нарисів про запропоновану ним теорію знань та метафізику. Пізніше ці матеріали були опубліковані в книгах «Вплив Дарвіна на філософію та інші нариси про сучасну думку» (1910) та «Нариси про експериментальну логіку» (1916). Його інтерес до освітньої теорії посилився протягом перебування в Колумбійському університеті. Цей інтерес згодом призвів до публікації роботи «Як ми думаємо» (1910) та важливої роботи під назвою «Демократія та освіта» (1916). Крім популярності як філософа, Дьюї також став відомий своїми коментарями на тему сучасних проблем, які публікувалися в різних популярних журналах, наприклад, The New Republic and Nation.
У цей же період він написав такі важливі роботи як: «Реконструкція у філософії» (1920), «Людська природа та поведінка» (1922), «Досвід та природа» (1925), «Суспільство та його проблеми» (1927) та « Пошук достовірності» (1929).
У 1930 році Дьюї закінчив свою викладацьку діяльність, але не перестав займатися філософією та громадськими діями. Він також не перестав писати останні роки життя. Так, він написав ще кілька важливих робіт: “Логіка як теорія дослідження” (1938), “Мистецтво як досвід” (1934), “Спільна віра” (1934), “Свобода і культура” (1939) і “Теорія оцінки” ( 1939).
Особисте життя
Джон Дьюї був двічі одружений. Вперше він одружився з Еліс Чіпман, і в них народилося шестеро дітей. Другою його дружиною стала Роберта Ловітц Грант.
Смерть
Джон Дьюї помер 1 червня 1952 року у віці 92 років у Нью-Йорку. Похований на території Меморіалу Дьюї, що в Берлінгтоні.