Біографія Даля
Даль Володимир Іванович (1801–1872 рр.) – письменник, військовий лікар, лексикограф, етнограф, творець «Тлумачного словника живої мови». Робота над цим словником зайняла все його доросле життя: ще з 18 років під час служби на флоті Володимир Іванович почав записувати незнайомі слова та їх значення та займався цим до самої смерті.
Дитячі роки та освіта
Володимир Іванович Даль народився 10 (22) листопада 1801 року у селищі Луганський завод (нині – Луганськ) у високоосвіченій родині. Його батько був лікарем, лінгвістом, а мати піаністкою, знала кілька мов, цікавилася літературою. Володимир Іванович здобув чудову домашню освіту.
У 1814 році Даль вступив до Петербурзького Морського кадетського корпусу. Закінчивши його у 1819 році, вирушив служити на флот. Після кількох років військової служби Даль, біографія якого змінила течію, вступив на медичний факультет Дерптського університету (зараз Тартуський університет).
У 1827 року у журналі «Слов’янин» було опубліковано перші вірші Володимира Івановича. 1830 року в «Московському телеграфі» надрукували повість письменника «Циганка».
Військова служба та медична практика
З початком російсько-турецької війни Далю довелося перервати навчання. Склавши достроково іспити, Володимир Іванович вирушив на фронт. У ході війни 1828-1829 років, а також польської кампанії 1831 Даль показав себе як талановитий лікар. Він брав участь у битвах, допомагав пораненим, оперував за умов польових госпіталів.
Відзначений нагородами, в 1832 Даль починає працювати у військово-сухопутному госпіталі Петербурга як ординатор. Володимир Іванович стає відомим як блискучий хірург. У воєнний період, а також під час медичної практики письменник Даль створив кілька статей, начерків. В 1832 були опубліковані «Російські казки. П’яток перший».
Державна служба
В 1833 Даля перевели в Оренбург, призначивши на посаду чиновника особливих доручень при військовому губернаторі В. А. Петровському. Письменник багато подорожував Південним Уралом, збирав фольклорні матеріали, які лягли в основу його творів.
Важливою подією короткої біографії Даля стало знайомство з Олександром Пушкіним. Разом із поетом Володимир Іванович подорожував пугачівськими місцями. Даль був присутній при смерті Пушкіна, лікував його після дуелі з Дантесом, брав участь у розтині.
У 1838 Володимир Іванович став членом Петербурзької академії наук.
В 1841 Даль повертається в Петербург, служить секретарем при Л. Петровському, а потім завідувачем особливої канцелярією при міністрі внутрішніх справ. З 1849 письменник керує питомою конторою в Нижньому Новгороді.
Останні роки та смерть письменника
В 1859 Даль подав у відставку і оселився в Москві. У 1861–1868 роках було опубліковано найзначнішу та об’ємну роботу в біографії Володимира Івановича – «Тлумачний словник живої великоросійської мови», що містить приблизно 200 тисяч слів. Будучи добре знайомим з багатьма професіями, ремеслами, прикметами та приказками, Даль усі знання помістив у свою працю. У 1862 році вийшла друга знакова книга етнографа – “Прислів’я російського народу”.
Володимир Іванович Даль помер 22 вересня (4 жовтня) 1872 року у Москві. Поховали письменника на Ваганьківському цвинтарі.
Цікаві факти
Даль щиро полюбив мальовничі рідні місця – Луганську область, згодом навіть узяв собі псевдонім Козак Луганський.
Серед близьких друзів Даля були такі відомі особи, як Гоголь, Крилов, Жуковський. У кадетському училищі Володимир Іванович навчався разом із майбутнім декабристом Д. Завалішиним та адміралом П. Нахімовим.
Перед смертю Пушкін подарував Далю золотий перстень-талісман зі смарагдом.
За свою біографію Володимир Даль написав понад сто нарисів, у яких розповідав про російське життя, склав підручники «Ботаніка» та «Зоологія», створив збірку казок для дітей.
У 1869 році словник Даля був відзначений премією Ломоносовської.