Біографія Бєлінського
Віссаріон Бєлінський (1811-1848)) – знаменитий письменник, журналіст, філософ та мислитель. Вважався найкращим публіцистом свого часу, публікувався у виданнях «Телескоп», «Вітчизняні записки», «Сучасник». Його статті досі вважаються зразками критичної літератури, а сам Бєлінський став фундатором російської критичної думки XIX століття.
Юні роки
Майбутній публіцист народився 30 травня (11 червня) 1811 року у сім’ї лікаря. Віссаріон Григорович Бєлінський, біографія якого відзначена інтересом до літератури ще з дитячого віку, був небагатослівним і замкнутим хлопчиком.
Коли сім’я Бєлінських переїхала з Фінляндії до Росії, він почав навчатися в училищі, а потім вступив до гімназії. З 1829 Бєлінський вже вважався в Московському університеті на словесному відділенні, незважаючи на те, що тоді він ще не закінчив гімназії.
Початок творчої кар’єри
У 1830 році Бєлінський написав драму «Дмитро Калінін», зміст якої було присвячено кріпакам і їх проблемам. Цензурний комітет університету дуже негативно оцінив творчість молодої людини: драма не була допущена до друку, а їй загрожували каторгою та посиланням. Через це письменник сильно переживав, а потім розболівся та потрапив до лікарні. 1832 року його відрахували з університету. У цей час молодий чоловік заробляв невеликі суми перекладами текстів та навчав інших студентів.
Робота в журналі “Телескоп”
У 1834 Бєлінський працював у виданні журналу «Телескоп». Цього ж року він написав свою дебютну статтю і розпочав свою діяльність як критик, що стало найважливішою справою його життя. Однак через 2 роки журнал закрився через творчість Чаадаєва, який там же опублікував «Філософічні листи». Через це Бєлінський також потрапив під критику.
В1838 Бєлінський працював у журналі «Московський спостерігач», де поєднував діяльність редактора та літературного критика.
Робота в журналі «Вітчизняні записки»
У 1839 Бєлінський переїхав до Санкт-Петербурга, щоб очолити критичний відділ у виданні «Вітчизняні записки». Цікавим фактом є те, що він не хотів цього робити, а до переїзду спонукало тяжке становище. Проте саме цей період часу став найголовнішим і продуктивним у житті публіциста, де його критичний талант досяг свого апогею.
У короткій біографії Бєлінського важливо відзначити, що в цьому виданні він публікував огляди нових творів, нотатки та статті про театр, а також статті, які були присвячені творчості таких іменитих письменників, як Пушкін, Державін, Лермонтов.
Особисте життя
Бєлінський був одружений один раз. Його обраницею була Марія Василівна Орлова, з якою він був знайомий давно, але одружилися вони у 1843 році. Через кілька років у них народилася донька Ольга, потім дружина народила критику ще двох дітей – сина Володимира та доньку Віру. Двоє останніх померли в дитинстві.
Смерть
В 1843 критика знову почала долати сухоти – захворювання, яким він хворів ще до свого переїзду. Ситуація затьмарилася смертю дітей. Бєлінський деякий час подорожував півднем Росії, та був влаштувався журнал «Сучасник», де встиг опрацювати недовгий час.
Зрештою, працюючи там, він зміг написати ще одну велику статтю, а потім знову поїхав на лікування. Однак воно не допомогло, і 26 травня (7 червня) 1848 року критик помер. Його публіцистичні заслуги цінуються досі.