Біографія Блеза Паскаля
Блез Паскаль був відомим французьким математиком, який винайшов механічну лічильну машину.
Дитинство та ранні роки
Блез Паскаль народився 19 червня 1623 р. у м. Клермон-Ферран. Його батько, Етьєн Паскаль, був місцевим суддею та представником «Дворянства мантії». Батько славився своїм інтересом до наук, у тому числі математики. Мати Паскаля, Антуанетта Бежо, померла, коли хлопцеві ледве виповнилося три роки. Блез мав дві сестри, Жаклін і Жільберта. У 1631 році сім’я переїжджає до Парижа. Батько ніколи не одружується знову, а натомість все своє життя присвятить освіті дітей, і особливо Блеза, який виявляв великий талант до наук. Ще в одинадцять років молодший Паскаль дивує свого батька своїми математичними здібностями, написавши невелику замітку на тему звучання тіл, що вібрують. А через рік хлопчик самостійно доводить, що сума кутів трикутника дорівнює двом прямим кутам. Вражений таким інтересом до науки, батько бере сина на зустріч видатних математиків та вчених, що проходила в чернечій келії отця Мерсенна. На зустрічі присутні такі блискучі уми, як Роберваль, Дезарг, Мідорж, Гассенді та Декарт.
У віці шістнадцяти років Паскаль пише невеликий трактат «Містична гексаграма», виходячи з роботи Дезарга на тему конічних перерізів. Ця невелика праця пізніше виллється в знамениту теорему Паскаля, яка говорить, що якщо шестикутник вписаний в коло (або будь-який інший конічний перетин), то точки перетину трьох пар протилежних сторін лежать на одній прямій. Коли Дезаргові представили цю роботу, він перебуває у цілковитій впевненості, що праця належить батькові, а не синові. Коли ж Мерсен переконує його у зворотному, Дезарг вибачається. А в цей час, в 1631 р., батько Паскаля, Етьєн, продає свою посаду другого голови Вищого податного суду Франції за 65665 ліврів і вкладає отримані гроші в державні облігації, що приносить сім’ї солідний дохід. Тоді сім’я і перебирається до Парижа. Але в 1638 р. Етьєн Паскаль, виступивши проти податково-бюджетної політики колишнього тоді при владі кардинала Рішельє, змушений тікати з міста. Блез і його сестри залишаються під опікою доброї сусідки мадам Сенкто. Після вирішення всіх розбіжностей із кардиналом, в 1639 р. Етьєн Паскаль призначається королівським збирачем податей м. Руана.
Щоб полегшити важку працю свого батька і вберегти його від стомлюючих підрахунків та перерахунків заборгованостей та фактично сплачених податків, у 1642 р. Паскаль-молодший створює механічну лічильну машину. Ця машина, названа творцем лічильною машиною Паскаля або «Паскаліною», була здатна робити найпростіші дії додавання та віднімання. Проте, через високу собівартість і значні розміри, фінансового успіху творцю «Паскаліна» не приносить, зате стає чимось на зразок відзнаки серед вершків суспільства Франції та Європи. Але Паскаль, з твердим наміром налагодити масовий випуск свого винаходу, наступні десять років присвячує вдосконаленню форми та конструює близько двадцяти лічильних машин. Сьогодні дві оригінальні лічильні машини можна побачити в “Музеї мистецтв і ремесел” у Парижі та в музеї “Цвінгер” у Дрездені, в Німеччині.
Внесок у математику та інші науки
Все своє життя Паскаль залишався найвпливовішим математиком. Його зручне уявлення біноміальних коефіцієнтів у вигляді таблиці, викладене в «Трактаті про арифметику трикутника», що побачив світ у 1653 р., отримає назву «трикутника Паскаля».
У 1654 р. до вченого звертається його друг, азартний гравець Шевальє де Мере, з проханням допомогти у вирішенні проблем, що виникають у грі, і Паскаль, зацікавившись, обговорює це питання з математиком Ферма, що призводить до виникнення математичної теорії ймовірностей. Одна з описаних ними можливих ситуацій у грі була наступною: два гравці хочуть закінчити гру достроково і, враховуючи умови на даний момент, бажають чесно розділити ставку на кону, ґрунтуючись на передумові, що на даний момент шанси перемогти у них рівні. Виходячи з цих даних, Паскаль використовує випадковий аргумент, який одержує назву «ставка Паскаля». Робота, виконана Паскалем і Ферма, допоможе Лейбніцу вивести формулу літочислення нескінченно малих. Зробив свій внесок Паскаль і у філософію математики, написавши роботи «Дух геометрії» та «Мистецтво переконувати».
Внесок вченого у розвиток фізичної науки полягає в його працях з гідродинаміки та гідростатики, заснованих головним чином на гідравлічних законах. Наслідуючи теорії Галілео і Торічеллі, він заперечує твердження Аристотеля про те, що творення має матеріальну природу, чи вона видима чи невидима. Паскаль стверджує, що у будь-якій матерії присутній вакуум. Він доводить, що вакуум рухає ртуттю в барометрі і навіть заповнює простір над речовиною в ртутному стовпчику. Результати своїх практичних експериментів Паскаль у 1647 р. викладає у роботі «Новітні досліди щодо вакууму». Ці досліди, що спричинили фурор у всій Європі, виводять закон Паскаля і доводять користь барометра.
Пізні роки
Взимку 1646 р. батько Паскаля послизнувся на льоду, що скував вулиці Руана, і, впавши, сильно травмувався. Стан був критичним, і за його лікування беруться доктори Деланд та ла Бутейлері. Ці талановиті лікарі були послідовниками ідей Жана Жільбера – і янсеністами. Від них Паскаль дізнається про цей рух і навіть бере у них літературу з цього питання. На цей період припадає перший сплеск його релігійності. Смерть батька в 1657 р. і відхід сестри Жаклін в янсеністський монастир Порт-Рояль залишають глибокий слід у душі Паскаля і погіршують стан його здоров’я. У фатальний день жовтня 1654 р. Паскаль опиняється на волосок від смерті, коли на мосту Нєї коні стрибнули через парапет, ледве не затягнувши за собою екіпаж вченого, що завис на самому краю прірви. Паскаль і друг, що їхав в екіпажі, залишаються живі, але пригода призводить його до душевних розладів і затятого звернення в релігію.
У січні 1655 р. Паскаль вирушає до монастиря Порт-Рояль, і з тих пір протягом кількох років живе між Порт-Роялем і Парижем. Це занурення у віру породжує його першу відому релігійну роботу «Провінційні записки», де він піддає дотепної критики богословську софістику. У книзі успішно поєднуються прагнення віруючого і дотепність і блиск світської людини. Це зібрання, що складається з 18 окремих листів, Паскаль видає між 1656 і 1657 під псевдонімом Луї де Монталь. «Провінційні записки» розлючують Людовіка XIV, і янсеністську школу при Порт-Роялі закривають, посилаючись на розбіжності в трактуваннях церковних догм. Навіть папа Олександр VII, вражений вагомими аргументами, наведеними автором у книзі, публічно засуджує працю Паскаля.
Смерть
З вісімнадцяти років Паскаль страждає на ураження нервової системи, що спричиняло йому часті болі. З 1647 р., після паралітичного припадку, пересуватися може тільки на милицях, голова його постійно болить, всередині все горить вогнем, а руки і ноги вічно холодні. У 1659 р. хвороба бере над ним верх, і протягом наступних трьох років стан буде тільки погіршуватися. Ще одним ударом стає смерть Жаклін в 1661 18 серпня 1662 Паскаля соборували, а наступного ранку, 19 серпня, великий учений помер.