Біографія Андре-Марі Ампера
Великого французького фізика Андре-Марі Ампера світ запам’ятав завдяки його класичній теорії електромагнетизму.
Дитинство
Андре-Марі Ампер, який народився 20 січня 1775 р. в Ліоні, був другою дитиною багатого купця Жана Жака Ампера та його дружини Жанни Антуанетти Десютьє-Сарсе Ампер. Батько хлопчика не вірив у академічну освіту, і тому хотів, щоб син «навчався біля самої природи». Жан Жак Ампер зачитується філософськими працями Жана Жака Руссо і ці теорії лягають в основи освіти Андре. Майже все дитинство батько завжди був поруч із сином і спрямовував його в навчанні. Юний Ампер виявляє великий інтерес до математики та геометрії, але, на його великий жаль, у домашній бібліотеці виявляється замало книг із цих наук. І тоді батько відводить сина до міської бібліотеки Ліона, а найкращого місця для хлопчика і придумати не можна було. Єдиною перешкодою на шляху до бажаних знань стає те, що більшість праць написано латинською. Щоб задовольнити свій інтерес до математики, Ампер вирішує вивчати латину. Хлопчик виріс на працях Леонарда Ейлера та Даніеля Бернуллі.
Особисте життя
Коли Французька революція увійшла до своєї вирішальної стадії, Ампер був ще зовсім юним, і все, що відбувалося, залишило глибокий слід у його душі. Після формування нового революційного уряду його батька обирають мировим суддею м. Ліона. Але революція призводить до цілого ряду трагічних подій у його житті. Через політичні розбіжності, Жана Жака заарештовують, а 24 листопада 1793 р. відправляють на гільйотину. Андре так важко переживає смерть батька, що навіть залишає вивчення “Mécanique analytique” (“Аналітичної механіки”) і на вісім місяців закидає праці з математики.
До життя він повертається лише тоді, коли зустрічає Жюлі, яку закохується з першого погляду. Заручини Андре Марі Ампера та Жюлі Каррон відбулися у 1797 р., і, щоб забезпечити майбутній сім’ї гідне матеріальне становище, наречений береться давати уроки з математики. У 1799 р. Андре і Жюлі одружуються, а 1800 р. народжується їхній син, якому батьки дають ім’я Жан-Жак.
Вчительські мандри
Ампер продовжує давати уроки, і в 1802 р. йому пропонують стати учителем математики та хімії у Центральній школі м. Буржа. Хоча у його веденні перебувають обидві науки, свої основні зусилля Ампер спрямовує саме на математику. Його дослідження в галузі «теорії ймовірності» в 1803 р. наводять його до Паризької академії, де він представляє свою працю «Математична теорія ігор». Але в липні цього ж року в його житті відбувається ще одна особиста трагедія: на превеликий жаль, помирає його Жюлі, яка страждала на слабке здоров’я. Залишатися в Ліоні, де все нагадує про улюблену дружину, вже нестерпно, і Ампер остаточно перебирається в Париж. На той час він вже заслужив на визнання і за свої викладацькі здібності, і за талант дослідника в галузі математики. І ось, у 1804 р. він вступає на службу до Політехнічної школи як «répétiteur» (молодшого викладача).
У 1809 р. Ампер, незважаючи на те, що був самоуком, отримує звання професора, чому багато в чому сприяла його викладацька репутація. Цей пост він займатиме до 1828 р. Професор Ампер навіть читатиме в Паризькому університеті лекції з філософії та астрономії, в 1819 р. і 1820 р. відповідно. Черговим поворотним моментом у його працях на терені науки стає його прийняття до членів Академії наук у 1814 р.
Роботи в галузі електродинаміки
У вересні 1820 р., на одній із зустрічей Французької академії наук, Амперу та його товаришам по цеху представляють дивовижне відкриття датського фізика Ханса Ерстеда в галузі електродинаміки. Відкриття це стосується дії електричного проводу на намагнічену голку. Це пробуджує, у свою чергу, цікавість Ампера, який, продовжуючи досвід, досліджує взаємозв’язок електрики та магнетизму. Вже через два тижні він оприлюднить результати своїх експериментів, які показали, що два паралельні дроти, якими йде електричний струм, взаємно притягуються, якщо струм йде в одному напрямку, і взаємно відштовхуються, якщо струм йде в протилежних напрямках. Відкриття виявляється революційним і ляже в основи електродинаміки, що зароджується. Ампер продовжує ставити досліди і всі результати вносить у щотижневі звіти для академії. Пізніше вони будуть опубліковані у праці «Хроніки дослідів з хімії та фізики», яка вважається першою роботою з електродинаміки. Наступні наукові нотатки він представить публіці в 1822 р. Всі дослідження та результати дослідів Ампера набувають широкого поширення, і в 1826 р. виходить у світ найбільша його робота – «Науковий нарис математичної теорії електродинамічних феноменів». Ця публікація стала витоком безлічі ідей ХІХ століття щодо взаємодії електрики та магнетизму. Цією працею у своїх роботах керувалися такі вчені, як Фарадей, Вебер, Томсон та Максвелл. У пошуках відповідної назви для нової галузі науки вперше з’являється термін «електродинаміка». У 1827 р. Ампера обирають іноземним членом Королівського товариства, а 1828 р. та іноземним членом Королівської академії наук Швеції.
Смерть та спадщина
В останні роки життя Ампер страждав на душевні розлади і відчував огиду майже до всіх знань, а до математики та інших наук особливо. 10 червня 1836 р. в Марселі його вразила лихоманка, що стала причиною смерті. Ім’я Ампера, що у науку як одного з основоположників електромагнетизму, було увічнено в 1881 підписанням міжнародної конвенції, згідно з якою встановлювалася нова одиниця виміру електричних параметрів «ампер». З того часу “ампер” є загальноприйнятою одиницею вимірювання сили електричного струму. Остання робота вченого, “Essai sur la philisophie des sciences” (“Аналітичний виклад натуральної класифікації всіх знань людства”), була посмертно видана його сином, Жаном-Жаком Ампером, який на той час встиг стати іменитим літературним критиком та письменником.
Наукові роботи
“Математична теорія ігор”;
«Хроніки дослідів з хімії та фізики»;
“Науковий нарис математичної теорії електродинамічних феноменів”;
«Короткий нарис філософії наук».