Ескапізм – термін здебільшого психологічний. У філософії або інших науках він не освітлений належним чином, так як частіше зустрічається на побутовому рівні. Саме поняття походить від англійського escape – втеча, відхід від реальності і є явище, при якому окрема людина або ціла соціальна група намагається піти від прийнятих стандартів і правил життя.
Ескапізм – це частина психіки будь-якої людини, яка «примушує» його шукати якісь точки тяжіння, до яких прагне звернутися свідомість. В тій чи іншій мірі, він характерний для кожної людини.
Як приклад прояву явища можна привести біографії древніх філософів, які покидали комфортні для життя місця і вирушали, наприклад, в гори, годуючи при цьому пашею. Діоген, що жив в бочці і всіляко демонстрував незалежність від життєвих благ, Епікур, який створив особливу школу на основі відмови від страждань і багато інших – явні представники ескапізму. Схильність до ескапізму нерідко була властива керівникам імперій, держав, вищим чинам і державним діячам.