Деїзм – термін, що виник в сімнадцятому столітті і який використовується в філософії. Він позначає релігійне спрямування, яке визнає існування Бога і створення ним світу, але при цьому заперечує більшу частину містичних і надприродних подій. Деїзм відображає якийсь синтез раціоналізму і Божественного початку.
Зародився деїзм в Великобританії, а потім вчення отримало широку популярність в Німеччині і у Франції. У кожній державі напрямок має певне забарвлення, яка залежить і визначається менталітетом місцевих жителів.
У Великобританії деїзм не мав широкого розповсюдження і був популярний лише серед освіченого населення. Нову ідею підтримувала тут досить мала прошарок філософів і письменників. Самий пік визнання напрямки в Англії припадає на 18 століття, коли ідею підтримали навіть найбільш віруючі люди.
У Франції деїзм мав величезне значення, так як в ньому відбивається не заперечення віри в Бога, а виступ проти нав’язуваних канонів, заборон, зобов’язань, обмежень і влади служителів церкви.
Іншою назвою деїзму є поняття «релігія розуму».