Біографія Шуберта
Франц Шуберт (1797-1828 рр.) – Великий австрійський композитор, автор 9 симфоній, шестисот вокальних композицій та величезної кількості музичних творів для фортепіано. Відомий представник течії романтизм. Його творчість не втратила своєї актуальності й сьогодні.
Дитинство і юність
Франц Петер Шуберт народився 31 січня 1797 р. у передмісті Відня. Його музичні здібності виявилися досить рано. Перші уроки музики він отримав удома. Ігри на скрипці його навчав батько, але в фортепіано – старший брат.
У шестирічному віці Франц Петер вступив до парафіяльної школи Ліхтенталя. У майбутнього композитора був напрочуд гарний голос. Завдяки цьому в 11-річному віці його прийняли як співочий хлопчик у столичну придворну капелу.
До 1816 Шуберт безкоштовно навчався у А. Сальєрі. Він осягав основи композиції та контрапункту.
Композиторський талант проявився вже у підлітковому віці. Вивчаючи біографію Франца Шуберта, слід звернути увагу, що у період з 1810 по 1813 р.р. він створив кілька пісень, п’єс для фортепіано, симфонію та оперу.
У 1813 р. у нього почав ламатися голос і його відрахували з хору.
Зрілі роки
Шлях мистецтво почався зі знайомства Шуберта з баритоном І. М. Фоглем. Він виконав кілька пісень композитора-початківця, і вони швидко набули популярності. Перший серйозний успіх молодому композитору принесла перекладена ним музику балада Гете Лісовий цар . Січень 1818 р. був позначений виходом до друку першої композиції музиканта.
Коротка біографія композитора була багата на події. Він познайомився і потоваришував з А. Хюттенбреннером, І. Майрхофен, А. Мільдер-Гауптман. Як віддані шанувальники творчості музиканта, вони часто допомагали йому грошима.
У липні 1818 р. Шуберт поїхав у Желіз. Викладацький досвід дозволив йому влаштуватися вчителем музики до графа І. Естерхазі. У другій половині листопада музикант повернувся до Відня.
Особливості творчості
Знайомлячись з короткою біографією Шуберта, слід знати, що він був відомий як автор пісень. Музичні збірки на вірші В. Мюллера мають велике значення у вокальній літературі.
Пісні з останньої збірки композитора, Лебедина пісня, здобули популярність у всьому світі. Аналіз творчості Шуберта показує, що він був сміливим та оригінальним музикантом. Він не йшов дорогою, протореною Бетховеном, а вибрав свій шлях. Особливо добре це помітно в квінтеті для Фортеп’яно фортепіано, а також в Сі-мінорної Незакінченої симфонії.
Шуберт залишив чимало церковних творів. З них найбільшої популярності набула Меса № 6 Мі-бемоль мажор.
Хвороба та смерть
1823 р. був ознаменований обранням Шуберта почесним членом музичних спілок у Лінці та Штирії. У короткому змісті біографії музиканта йдеться у тому, що він претендував посаду придворного віце-капельмейстера. Але дісталася вона Й. Вайґля.
Єдиний публічний концерт Шуберта відбувся 26 березня 1828 р. Він мав величезний успіх та приніс йому невеликий гонорар. Вийшли у світ твори для фортепіано та пісні композитора.
Помер Шуберт від черевного тифу, у листопаді 1828 р. йому було неповних 32 роки. За своє коротке життя музикант зміг зробити найважливіше – реалізувати свій дивовижний дар.
Цікаві факти
Ще довгий час після смерті музиканта ніхто не міг зібрати докупи всі його рукописи. Деякі з них були втрачені назавжди.
Однією з цікавих фактів і те, більшість його творів почала видаватися лише наприкінці ХХ століття. За кількістю створених творів Шуберт часто порівнюється з В. А. Моцартом.
На гонорар із концерту Шуберт зміг придбати лише ліжко. Похований великий композитор був поруч зі своїм учителем та кумиром – Л. В. Бетховеном.