Шостакович Дмитро Дмитрович (1906-1975 рр.) – Великий російський радянський композитор, піаніст і викладач. Всесвітньо відомим композитором він став 20 років, коли представив публіці свою Першу симфонію. Особисте життя та біографія Шостаковича відрізняється глибоким внутрішнім конфліктом.
Дитинство
Дмитро Шостакович народився у Санкт-Петербурзі. Ця подія у сім’ї Дмитра Болеславовича Шостаковича та Софії Василівни Шостакович сталася 25 вересня 1906 року. Сім’я була дуже музичною. Мама майбутнього композитора була талановитою піаністкою і давала уроки фортепіанної гри початківцям. Незважаючи на серйозну професію інженера, батько Дмитра просто любив музику і сам трохи співав.
У будинку вечорами часто влаштовувалися домашні концерти. Це зіграло величезну роль у становленні та розвитку Шостаковича, як особистості та справжнього музиканта. Свою дебютну роботу – фортепіанну п’єсу він представив у віці 9 років. До одинадцяти років їх уже кілька. А в тринадцять років він вступив до Петроградської консерваторії на клас композиції та фортепіано.
Юність
Юний Дмитро весь свій час і сили присвятив заняттям музики. Про нього відгукувалися, як про винятковий дар. Він не просто писав музику, а змушував слухачів занурюватися в неї, переживати її звуки. Особливо ним захоплювався директор консерваторії А. К. Глазунов, який згодом після раптової смерті батька виклопотав для Шостаковича персональну стипендію.
Проте матеріальне становище сім’ї залишало бажати кращого. І п’ятнадцятирічний композитор вступив до роботи музичного ілюстратора. Головною у цій дивовижній професії була імпровізація. І він чудово імпровізував, пишучи на ходу справжні музичні картини. Починаючи з 1922 по 1925 роки, він змінив три кінотеатри, а цей безцінний досвід залишився з ним назавжди.
Творчість
Для дітей перше знайомство з музичною спадщиною та короткою біографією Дмитра Шостаковича відбувається ще у школі. З уроків музики їм відомо, що симфонія – це один із найскладніших жанрів інструментальної музики.
Дмитро Шостакович склав свою першу симфонію в 18 років, і в 1926 вона була виконана на великій сцені в Ленінграді. А ще за кілька років її виконували у концертних залах Америки та Німеччини. То справді був неймовірний успіх.
Однак після консерваторії перед Шостаковичем все ще стояло питання про його подальшу долю. Він не міг визначитися з майбутньою професією: автор чи виконавець. Якийсь час він намагався поєднувати одне з одним. Аж до 30-х років він виступав сольно. У його репертуарі часто звучали Бах, Ліст, Шопен, Прокоф’єв, Чайковський. А 1927 року він отримав почесний диплом на Міжнародному конкурсі імені Шопена у Варшаві.
Але з роками, незважаючи на зростаючу славу талановитого піаніста, Шостакович відмовився від цієї діяльності. Він справедливо вважав, що вона справжня перешкода композиції. На початку 30-х він шукав свій неповторний стиль та багато експериментував. Він спробував свої сили у всьому: в опері («Ніс»), піснях («Пісня про зустрічне»), музиці для кіно та театру, фортепіанних п’єс, балетах («Болт»), симфоніях («Первомайська»).
Цікаві факти
Щоразу, коли Дмитро Шостакович збирався одружуватися, неодмінно втручалася його мати. Так вона не дозволила йому пов’язати своє життя з Танею Глівенко, дочкою відомого лінгвіста. Не подобалася їй і друга обраниця композитора – Ніна Вазар. Через її вплив та своїх сумнівів він не з’явився на власному весіллі. Але, на щастя, за кілька років вони помирилися і знову пішли до РАГСу. У цьому шлюбі народилися дочка Галя та син Максим.
Дмитро Шостакович був азартним картковим гравцем. Він сам казав, що якось у молодості виграв велику суму грошей, на яку потім придбав кооперативну квартиру.
Перед смертю великий композитор хворів багато років. Лікарі було неможливо поставити точний діагноз. Пізніше виявилося, що це була пухлина. Але лікувати було вже пізно. Помер Дмитро Шостакович 9 серпня 1975 року.