Біографія Прокоф’єва
Сергій Сергійович Прокоф’єв (1891-1953 рр.) – Російський композитор, диригент, піаніст, народний артист РРФСР, лауреат шести Сталінських премій та Ленінської премії. Один із найзначніших музикантів ХХ століття. Автор відомої симфонічної поеми для дітей «Петя та вовк», а також балету «Ромео та Джульєтта».
Дитинство та початкова освіта
Прокоф’єв Сергій Сергійович народився 11 (23) квітня 1891 року в селі Сонцівка Катеринославської губернії. Любов до музики прищепила хлопчику мати, яка була гарною піаністкою, часто грала синові Шопена та Бетховена.
Початкову освіту Прокоф’єв здобув удома.
З раннього віку Сергій Сергійович захопився музикою і вже у п’ять років написав свій перший твір – маленьку п’єсу «Індійський галоп» для фортепіано. У 1902 року твори Прокоф’єва почув композитор З. Танєєв. Він був настільки вражений здібностями хлопчика, що сам попросив Глієра давати Сергію уроки з теорії композиції.
Навчання у консерваторії. Світові гастролі
У 1903 році Прокоф’єв вступає до Петербурзької консерваторії. Серед викладачів Сергія Сергійовича були такі відомі музиканти як М. Римський-Корсаков, Я. Вітола, А. Лядова, А. Єсипова, М. Черепніна. В 1909 Прокоф’єв закінчує консерваторію як композитор, в 1914 році – як піаніст, в 1917 році – як органіст. У цей період Сергій Сергійович створює опери “Маддалена”, “Гравець”.
Вперше зі своїми творами Прокоф’єв, біографія якого вже була відома у музичному середовищі Петербурга, виступив у 1908 році. Після закінчення консерваторії, з 1918 року Сергій Сергійович багато гастролював, відвідав Японію, США, Лондон, Париж. У 1927 Прокоф’єв створює оперу «Вогненний ангел» У 1932 записує свій Третій концерт у Лондоні.
Зріла творчість
У 1936 році Сергій Сергійович переїжджає до Москви, починає викладати у консерваторії. В 1938 завершує роботу над балетом «Ромео і Джульєтта». У роки Великої Вітчизняної війни створює балет «Попелюшка», оперу «Війна та мир», музику до кінострічок «Іван Грозний» та «Олександр Невський».
В 1944 композитор отримав звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР. У 1947 році – звання народного артиста РРФСР.
У 1948 році Прокоф’єв завершує роботу над оперою «Повість про справжню людину».
Останніми роками
У 1948 року вийшла постанова ЦК ВКП(б), у якому Прокоф’єв зазнавав різкої критики за «формалізм». У 1949 році на Першому З’їзді Союзу композиторів СРСР Асаф’єв, Хренников і Ярустовський із засудженням висловлювалися про оперу «Повість про справжню людину».
З 1949 Прокоф’єв практично не виїжджав зі своєї дачі, продовжуючи активно творити. Композитор створив балет «Сказ про кам’яну квітку», симфонію-концерт «На сторожі світу».
Життя композитора Прокоф’єва обірвалося 5 березня 1953 року. Великий музикант помер від гіпертонічного кризу у комунальній квартирі в Москві. Поховали Прокоф’єва на Новодівичому цвинтарі в Москві.
Особисте життя
У 1919 році Прокоф’єв познайомився зі своєю першою дружиною – іспанською співачкою Ліною Кодіною. У 1923 році вони одружилися, незабаром у них народилося двоє синів.
У 1948 році Прокоф’єв одружується з Миром Мендельсон – студенткою Літературного інституту, з якою познайомився у 1938 році. Сергій Сергійович не оформлював розлучення з Ліною Кодіною, тому що в СРСР шлюби, укладені за кордоном, вважалися недійсними.
Цікаві факти
Перші опери майбутній композитор створив у дев’ятирічному віці.
Одним із захоплень Прокоф’єва була гра в шахи. Великий композитор казав, що гра у шахи допомагає йому створювати музику.
Останній твір, який Прокоф’єву вдалося почути у концертному залі, була його Сьома симфонія (1952 р.).
Прокоф’єв помер у день смерті Йосипа Сталіна, тому смерть композитора залишилася майже непоміченою.
Коротка біографія Прокоф’єва для дітей знайшла свій відбиток у книзі «Дитинство», написаної самим композитором.