Біографія Паганіні
Нікколо Паганіні (1782-1840) – великий італійський скрипаль-віртуоз, який увійшов до історії світової музики як неперевершений майстер своєї справи. Будучи новатором у скрипковій музиці, він написав багато чудових творів для цього інструменту. Біографія Нікколо Паганіні була надзвичайно яскравою та насиченою.
Дитинство і юність
27 жовтня 1782 року у небагатій генуезькій сім’ї народився хлопчик, якого назвали Нікколо. Серед братів та сестер він вирізнявся слабким здоров’ям, а також непідробним інтересом до музики. Вже з ранніх років хлопчик відчував терпіння близьких, нескінченно музикуючи на мандоліні.
Батько, який дуже любив музику, приступив до самостійних занять із сином. Вже з перших занять він зрозумів, що хлопчик дуже талановитий і має найтонший музичний слух. Для дітей старший Паганіні був справжнім деспотом: він поводився з Нікколо вкрай жорстоко, змушуючи його довго грати на інструменті, а у разі непослуху позбавляв його шматка хліба і замикав у темній коморі. Подібні заходи привели до крайнього виснаження дитини, яка опинилася на межі смерті.
Злякавшись, батько подарував Нікколо маленьку скрипку та запросив вчителя – професійного скрипаля, який вдалося швидко розвинути талант хлопчика. Вже у 8 років Ніколло написав свою першу скрипкову сонату та блискуче виконав її перед родичами.
Чутки про талановиту дитину досягли Джакомо Коста – головного скрипаля собору Сан-Лоренцо. Він узявся навчати Нікколо, і протягом півроку навчив його всім тонкощам гри на скрипці.
Творчість
Зустріч із Джакомо виявилася доленосною. Перед талановитим юнаком відкрилися нові обрії. У юному віці він уже почав давати перші концерти, вражаючи публіку грою на інструменті.
Тим часом старший Паганіні, розуміючи, що можна непогано заробити на надзвичайному таланті сина, став його імпресаріо та зайнявся підготовкою його гастролей Північною Італією. Концерти обдарованого скрипаля проходили у Мілані, Пізі, Болоньї, Ліворно, у Флоренції, і незмінно з аншлагами.
На той час Нікколо вже створив свої шедевральні каприччо, здійснивши цим справжній переворот у скрипковій музиці. Йому вдалося домогтися неймовірної виразності та художньої сили у своїх творах, що викликали у слухача непідробне захоплення.
Нескінченно втомившись від жорстокого деспота-батька, подорослішав Нікколо почав самостійне життя. Вперше відчувши себе вільним, він розпочав концертну діяльність у рідній Італії, а й у багатьох європейських країнах.
Паганіні вдалося зробити прорив у мистецтві скрипкової гри. Він дивував публіку своєю філігранною технікою, використовуючи такі прийоми, як гра на двох і навіть на одній струні. Його нововведення були настільки технічно складними, що довго вважалося, що їх неможливо повторити. Маестро писав музику як для скрипки, а й у гітари.
У короткій біографії Паганіні вказано, що він настільки любив скрипку, що протягом усього життя колекціонував інструменти знаменитих майстрів. Свій інструмент Нікколо заповідав рідній Генуї, де він зберігається і донині.
Особисте життя
Маючи вельми непрезентабельну зовнішність, Нікколо Паганіні користувався великим успіхом у жінок. Протягом усього життя він мав безліч романів, жоден з яких не увінчався весіллям. Єдиною дитиною великого скрипаля став хлопчик Ахілл – плід кохання Паганіні та оперної співачки Антонії Б’янки.
Смерть
Самозабутня віддача музиці сильно підкосила і так слабке здоров’я музиканта. В останні роки життя він страждав на туберкульоз, який і став причиною його смерті 27 травня 1840 року.
Цікаві факти
На своїх концертах Паганіні влаштовував настільки феєричні уявлення, що найбільш вразливі слухачі непритомніли.
Під час виступів Нікколо настільки одержимо володів інструментом, що його не зупиняли навіть порвані струни.
Своєю грою на скрипці музикант блискуче наслідував гру на інших інструментах, людській мові, співу птахів, за що був прозваний “Південним чаклуном”.
Паганіні навідріз відмовлявся складати католицькі псалми, у результаті постійно конфліктував з церковнослужителями.
Скрипаль страждав сильною залежністю від азартних ігор, і часом програвав цілі стани. Позбутися згубної звички він зміг лише після народження спадкоємця.