Біографія Михайла Глінки
Михайло Іванович Глінка (1804-1857 рр.) – Великий російський композитор. Автор таких відомих творів, як опера «Руслан та Людмила», «Камаринська» симфонія та «Вальс-фантазія», «Патетичне тріо» та багато інших. Широко відомий своїми романсами.
Ранні роки
Народився 20 травня (1 червня) 1804 року в селі Новоспаському Смоленській губернії в батьківському маєтку.
Важливим фактом у короткій біографії Глінки є той факт, що вихованням хлопчика займалася його бабуся, а рідна мати була допущена до сина лише після смерті бабусі.
Грати на фортепіано та скрипці М. Глінка став уже у десятирічному віці. З 1817 він почав навчатися в Благородному пансіоні при педагогічному інституті Санкт-Петербурга. Закінчивши пансіон, увесь час присвячував музиці. Тоді ж було створено перші твори композитора Глінки. Як справжньому митцю, Глінке не до кінця подобаються свої твори, він прагне розширити побутовий жанр музики.
Розквіт творчості
У 1822-1823 роках Глінка написав широко відомі романси та пісні: «Не спокушай мене без потреби» на слова Є. А. Баратинського, «Не співай, красуне, при мені» на слова А. С. Пушкіна та інші. У ці роки він познайомився з відомими Василем Жуковським, Олександром Грибоєдовим та інші.
Після подорожі на Кавказ вирушає до Італії, Німеччини. Під впливом італійських композиторів Белліні Доніцеті Глінка змінює свій музичний стиль. Потім їм велися роботи над поліфонією, композицією, інструментуванням.
Повернувшись до Росії, Глінка старанно працював над національною оперою «Іван Сусанін». Її прем’єра 1836 року у Великому театрі Петербурга обернулася величезним успіхом. Прем’єра наступної опери «Руслан та Людмила» у 1842 році вже не була такою гучною. Сильна критика підштовхнула композитора до від’їзду, він залишив Росію, вирушивши до Франції, Іспанії, і лише 1847 повернувся на батьківщину.
Багато творів у біографії Михайла Глінки були написані під час закордонних поїздок. З 1851 року у Петербурзі він викладав співи, готував опери. Під його впливом формувалася російська класична музика.
Смерть та спадщина
Глінка поїхав до Берліна 1856 року, де й помер 15 лютого 1857 року. Поховали композитора на лютеранському Троїцькому цвинтарі. Його порох був перевезений до Санкт-Петербурга і там перепохований.
Пісень та романсів Глінки налічується близько 20. Також він написав 6 симфонічних, кілька камерно-інструментальних творів, дві опери.
Спадщина Глінки для дітей включає романси, пісні, симфонічні фантазії, а також оперу «Руслан та Людмила», яка стала ще більш казковою після втілення її у музиці великим композитором.
Музичний критик В. Стасов коротко зауважив, що Глінка став для російської музики тим, ким став Олександр Пушкін для російської: вони обидва створили нову російську мову, але кожен у своїй сфері мистецтва.
Петро Чайковський дав таку характеристику одному з творів Глінки: Вся російська симфонічна школа, подібно до того, як весь дуб у жолуді, укладена в симфонічній фантазії „Камаринська“.
Музей Глінки розташований у Новоспаському селі, у рідній садибі композитора. Пам’ятники Михайлу Івановичу Глінці було встановлено у Болоньї, Києві, Берліні. Його ім’ям також було названо Державну академічну капелу у Санкт-Петербурзі.
Цікаві факти
Батьківщиною великого російського композитора є невелике село Новоспаське у Смоленській губернії. Велике сімейство Глінки мешкало там від того часу, як їх прадід – польський дворянин склав присягу на вірність російському цареві і продовжив служити в армії Росії.