Біографія Марії Кюрі
Нобелівська лауреат Марія Кюрі була фізиком і хіміком, відомим усьому світу своєю роботою з радіацією.
Дитинство та ранні роки
Марія Склодовська (заміжня Кюрі) була молодшою з п’ятьох дітей Броніслави та Владислава Склодовських. Обидва її батьки були вчителями.
З ранніх років дівчинка пішла стопами батька, жваво цікавлячись математикою та фізикою. Здобувши початкову освіту в школі Я. Сікорської, Марія вступає до жіночої гімназії, яку в 1883 р. закінчує із золотою медаллю. Вступ до чоловічого Варшавського університету їй було замовлено, а тому їй залишається лише погодиться на посаду вчителя в Летучому університеті. Однак розлучатися з мрією отримати заповітний вчений ступінь Марія не поспішає, і укладає зі своєю старшою сестрою Броніславою угоду про те, що вона спочатку підтримуватиме сестру, за що надалі сестра допоможе їй.
Марія береться за всяку роботу, стає приватним репетитором та гувернанткою, щоб заробити гроші сестрі на навчання. І в цей же час вона займається самоосвітою, із захватом читаючи книги та наукові праці. Вона також розпочинає власну наукову практику у хімічній лабораторії.
У 1891 р. Марія переїжджає до Франції, де вступає до Паризького університету Сорбонну. Там її ім’я перетворюється на французьке ім’я Марі. Зважаючи на те, що фінансової підтримки їй чекати було звідки, дівчина, намагаючись заробити собі на життя, вечорами дає приватні уроки.
У 1893 р. вона здобуває ступінь магістра фізики, а вже наступного року – і магістра математики. Свої наукові праці Марія починає з досліджень різних видів сталі та їх магнітних властивостей.
Пошук більшої лабораторії призводить до знайомства з П’єром Кюрі, на той момент викладачем Школи фізики та хімії. Він і допоможе дівчині знайти потрібне місце для досліджень.
Марія робить кілька спроб повернутися до Польщі і продовжити свою наукову діяльність на батьківщині, проте там у віданні цієї діяльності їй відмовляють, просто тому, що вона жінка. Зрештою, вона повертається до Парижа, щоб отримати ступінь доктора філософії.
Наукова діяльність
У 1896 відкриття Генрі Беккереля про здатність уранових солей до випромінювання надихає Марію Кюрі на нові, більш глибокі дослідження цього питання. Застосувавши електрометр, вона виявляє, що промені, що випускаються, залишаються незмінними, незалежно від стану або виду урану.
Після пильнішого вивчення цього явища, Кюрі виявляє, що промені виходять з атомної структури елемента, а не є результатом взаємодії молекул. Саме це революційне відкриття стане початком атомної фізики.
Оскільки тільки на заробітки від дослідницької діяльності сім’я не могла існувати, Марія Кюрі береться за викладання у Вищій нормальній школі. Але одночасно вона продовжує працювати з двома зразками уранових мінералів, уранінітом і торбернітом.
Зацікавившись її дослідженнями, П’єр Кюрі 1898 р. кидає свою роботу з кристалами і приєднується до Марії. Разом вони починають пошук речовин, здатних випромінювати радіацію.
У 1898 р., працюючи з уранінітом, вони виявляють новий радіоактивний елемент, який називають полонієм, на честь батьківщини Марії. Все в тому ж році вони відкриють ще один елемент, який отримає назву «радій». Тоді вони й запровадять термін «радіоактивність».
Щоб у справжності їхнього відкриття не залишилося і тіні сумніву, П’єр і Марія приймаються за відчайдушне підприємство – отримати з уранініту полоній та радій у чистому вигляді. І, 1902 р., їм вдається виділити солі радію шляхом дробової кристалізації.
У цей період, з 1898 р. по 1902 р., П’єр і Марія публікують щонайменше 32 статей, у яких докладно описують процес своєї роботи з радіоактивністю. В одній із цих статей вони стверджують, що клітини, уражені пухлинами, під впливом радіації руйнуються швидше за здорові клітини.
У 1903 р. Марія Кюрі отримує докторський ступінь у Паризькому університеті. У цьому ж році, П’єру та Марії Кюрі присуджують Нобелівську премію з фізики, яку вони приймуть лише у 1905 році.
У 1906 р., після смерті П’єра, Марії пропонують місце голови кафедри фізики, яке раніше займав її покійний чоловік, та професорство в Сорбонні, на що вона охоче погоджується, маючи намір створити наукову лабораторію світового класу.
У 1910 р. Марія Кюрі успішно отримує елемент радій та визначає міжнародну одиницю виміру радіоактивного випромінювання, яку згодом назвуть на честь її кюрі.
У 1911 р. вона знову стає лауреатом Нобелівської премії, цього разу в галузі хімії.
Міжнародне визнання нарівні з підтримкою французького уряду допомагає Склодовській-Кюрі заснувати в Парижі Інститут радію – заклад, націлений на проведення досліджень у галузі фізики, хімії та медицини.
Під час Першої світової війни Марія Кюрі відкриває радіологічний центр, щоб допомогти військовим лікарям у догляді за пораненими солдатами. Під її керівництвом збирають двадцять пересувних радіологічних лабораторій, і ще 200 радіологічних блоків розміщують у польових шпиталях. Судячи з наявних свідчень, з допомогою її рентгенових апаратів обстежили понад мільйон поранених.
Вже після війни вона видасть книгу «Радіологія на війні», де детально опише свій досвід воєнного часу.
Протягом наступних років Марія Кюрі подорожує різними країнами у пошуках коштів, необхідних для продовження досліджень властивостей радію.
У 1922 році вона стає членом Французької академії медицини. Марію також обирають членом Міжнародної комісії з інтелектуальної співпраці при Лізі Націй.
У 1930 році Марія Склодовська-Кюрі стає почесним членом Міжнародного комітету атомних ваг.
Основні роботи
Марії Кюрі крім відкриття двох елементів, полонію та радію, а також виділення радіоактивних ізотопів належить запровадження терміна «радіоактивність» та формулювання теорії радіоактивності.
Нагороди та досягнення
У 1903 р., за видатні досягнення у спільних дослідженнях явища радіоактивності, відкритого професором Генрі Беккерелем, Марії Кюрі, разом із її чоловіком П’єром Кюрі, присуджується Нобелівська премія з фізики.
У 1911 р. Марія знову стає лауреатом Нобелівської премії, цього разу в галузі хімії, за відкриття елементів радію та полонію, за виділення радію в чистому вигляді, а також за вивчення природи та властивостей цього чудового елементу.
На її честь називатимуть будівлі, установи, університети, громадські місця, вулиці та музеї, а її життя та праці опишуть у витворах мистецтва, книгах, біографіях та фільмах.
Особисте життя та спадщина
Майбутньому чоловікові П’єру Кюрі Марію представив польський фізик, професор Юзеф Ковальський-Веруш. Взаємна симпатія виникає миттєво, адже обидва були охоплені загальною пристрастю до науки. П’єр пропонує Марії вийти за нього заміж, але одержує відмову. Не впадаючи у відчай, П’єр знову просить її руки, і 26 липня 1895 р. вони поєднуються узами шлюбу. Через два роки їхній союз був благословенним народженням дочки Ірен. У 1904 р. народилася їхня друга дочка Єва.
Марія Склодовська-Кюрі, яка страждала внаслідок тривалого впливу радіації гіпопластичною анемією, померла 4 липня 1934 р. у санаторії Санселльмоз у Пассі, у департаменті Верхня Савойя. Поховали її поруч із П’єром у французькій комуні Со.
Проте через шістдесят років їх останки перенесуть до паризького Пантеону.
Цікаві факти
Марія Кюрі стала першою жінкою-лауреатом Нобелівської премії, і єдиною жінкою, яка здобула цю престижну нагороду у несхожих областях двох різних наук. Завдяки Марії в науці виник термін «радіоактивність».