Біографія Бетховена
Людвіг ван Бетховен (1770–1827 рр.) – великий німецький композитор, піаніст та диригент, представник музичного спрямування «віденський класицизм». В останніх його творах простежуються відтінки романтизму. Втративши слух у 27 років, Людвіг ван Бетховен продовжив творити та писав у всіх жанрах музики свого часу.
Ранні роки
Бетховен народився приблизно 16 грудня (точно відома лише дата його хрещення – 17 грудня) 1770 року у місті Бонн у музичній сім’ї. З дитинства його почали навчати грі на органі, клавесині, скрипці, флейті.
Вперше серйозно займатися Людвігом став композитор Крістіан Готлоб Нефе. Вже 12 років у біографії Бетховена з’явилася перша робота музичної спрямованості – помічник органіста при дворі. Бетховен вивчав кілька мов, намагався вигадувати музику.
Бетховен любив читати, особливо популярними в нього були давньогрецькі автори Гомер і Плутарх, і сучасніші поети Вільям Шекспір, Гете та Фрідріх Шиллер.
Початок творчого шляху
Після смерті матері в 1787 він узяв на себе матеріальні обов’язки сім’ї. Людвіг Бетховен почав грати в оркестрі, слухати університетські лекції. Випадково зіткнувшись у Бонні з Гайдном, Бетховен вирішує брати в нього уроки. Для цього він переїжджає до Відня. Вже цьому етапі після прослуховування однієї з імпровізацій Бетховена великий Моцарт сказав: «Він усіх змусить говорити себе!» Після деяких спроб Гайдн направляє Бетховена на заняття Альбрехтсбергера. Потім учителем та наставником Бетховена став Антоніо Сальєрі.
Розквіт музичної кар’єри
Гайдн коротко зазначив, що музика Бетховена була похмурою та дивною. Однак у ті роки віртуозна гра на піаніно приносить Людвігу першу славу. Твори Бетховена відрізняються від класичної гри клавесиністів. Там, у Відні, були написані знамениті у майбутньому твори: “Місячна соната” Бетховена, “Патетична соната”.
Грубий, самолюбний на людях композитор був дуже відкритим, доброзичливим по відношенню до друзів. Творчість Бетховена наступних років сповнена новими творами: Перша, Друга симфонії, «Творіння Прометея», «Христос на Олійній горі».
Однак подальше життя та робота Бетховена були ускладнені розвитком хвороби вуха – тиніту.
Композитор усамітнюється у місті Гейлігенштадті. Там він працює над Третьою – Героїчною симфонією. Повна глухота відокремлює Людвіга від зовнішнього світу. Однак навіть ця подія не може змусити його припинити писати. На думку критиків, Третя симфонія Бетховена повністю розкриває його величезний талант. Опера “Фіделіо” ставиться у Відні, Празі, Берліні.
Останніми роками
У 1802-1812 роках Бетховен писав сонати з особливим бажанням та запопадливістю. Тоді були створені цілі серії творів для фортепіано, віолончелі, знаменита дев’ята симфонія, урочиста меса.
Зазначимо, що біографія Людвіга Бетховена тих років була сповнена слави, популярності та визнання. Навіть влада, незважаючи на його відверті думки, не наважувалася чіпати музиканта. Проте сильні переживання свого племінника, якого Бетховен взяв на піклування, швидко зістарили композитора. А 26 березня 1827 Бетховен помер від хвороби печінки.
Багато творів Людвіга ван Бетховена стали класикою як для дорослого слухача, але й дітей.
Великому композитору встановлено близько ста пам’ятників у всьому світі.