Альберт Швейцер (1875-1965) – німецький філософ, богослов, протестантський теолог, лікар. Визначний гуманіст свого часу, що всім своїм життям показав приклад беззавітного служіння людству. Альберт Швейцер, біографія якого буде цікава для дітей в 3 класі і старше, увійшов в історію як перший німець після Другої світової війни, який отримав Нобелівську премію миру.
Ранні роки
Альберт Швейцер народився 14 січня 1875 року в Кайзерсберзі в німецькому сімействі лютеран. Його батько був пастором, а мати дочкою пастора. З народження Альберт був занурений у повітря релігійних обрядів, справно ходив на служби в лютеранський храм. Хлопчик ріс дуже музичним: з 5 років володів фортепіано, а 9 грав на органі в сільській церкві.
Після закінчення Мюльхаузенської гімназії у 1893 році вступив до Страсбурзького університету. Талановитий юнак навчався одразу на двох факультетах: богословському та філософському. Крім того, він відвідував курс з теорії музики.
Після закінчення університету Альберт Швейцер у рекордні терміни отримав ступінь доктора філософії та звання ліценціату з теології.
Пошук життєвого шляху
Після отримання наукового ступеня перед молодим чоловіком відкрилися блискучі перспективи, але несподівано всім він обрав службу пастора. У 1901 році були опубліковані перші книги Швейцера, присвячені Тайній вечорі та життя Ісуса Христа.
В 1903 Альберт отримав місце професора теології в коледжі Св. Хоми і став викладати. Усього за рік він зробив стрімку кар’єру, очоливши цей навчальний заклад.
Поруч із викладацькою діяльністю Швейцер продовжував займатися науковими дослідженнями у сфері музики, став одним із авторитетних дослідників творчості Йоганна Баха.
Проте за такої великої завантаженості Альберта Швейцера не залишала думка, що він має зробити щось серйозніше та корисне для людства. Молодий чоловік дав собі клятву, що до тридцяти років він займатиметься музикою, наукою та теологією, після чого всього себе без залишку присвятить служінню людям.
Місія в Африці
Альберт Швейцер виконав дану собі обіцянку, і після досягнення 30-річного віку став вивчати медицину в Страсбурзькому університеті. Він дуже хотів допомагати людям, і до цікавих фактів із життя вченого можна віднести його незвичайний вибір місця для реалізації задуманого — Африку. Зібравши мінімальну суму для організації санітарної станції, він вирушив до провінції Габон, яка на той час була колонією Франції. Тут, у селищі Ламбарене, він відкрив лікарню та почав лікувати місцеве населення.
З короткої біографії Альберта Швейцера відомо, що у 1918 році він повернувся до Європи, але тільки для того, щоб зібрати кошти для лікарні. Протягом кількох років він читав лекції у європейських університетах, працював у Страсбурзькій лікарні, давав органні концерти. В 1923 був опублікований головний філософський працю Швейцера – «Філософія культури».
В 1924 Алберт Швейцер повернувся в Габон і лише зрідка залишав його, щоб заробити грошей для лікарні. 1952 року німецький гуманіст став володарем Нобелівської премії миру, яку він витратив на будівництво лепрозорія. В останні роки життя Швейцер активно виступав проти випробувань ядерної зброї.
Особисте життя
Альберту Швейцеру пощастило не тільки реалізувати всі свої здібності, а й набути щастя в особистому житті. Його дружиною стала Олена Бреслау, яка повністю підтримувала чоловіка у його прагненні служити людям. Відважна жінка закінчила курси медсестер і разом із чоловіком працювала у лікарні в Африці. У цьому шлюбі народилася дочка Рена, яка продовжила справу батьків.
Швейцер прожив довге життя і помер 4 вересня 1965 року у Ламбарені у віці 90 років. Лікарня, заснована Альбертом Швейцером, існує досі і продовжує приймати пацієнтів.