Біографія Заболоцького
Микола Олексійович Заболоцький (1903–1958 рр.) – російський поет, перекладач, автор віршованого перекладу «Слова про похід Ігорів», творець так званого «ребусного вірша». Творець співдружності поетів-філософів ОБЕРІУ та член Спілки письменників СРСР.
Дитячі роки та освіта
Поет Заболоцький Микола Олексійович народився 24 квітня (7 травня) 1903 року поблизу Казані в сім’ї агронома та вчительки. Його дитинство пройшло у Кізичній слободі біля Казані. Літературний талант Заболоцького виявився ще ранньому віці. У третьому класі школи він робив рукописний журнал, де розміщував свої вірші.
У 1913 році Заболоцький вступив до реального училища в Уржумі. Поет захоплюється хімією, історією, малюванням, відкриває собі творчість Блоку.
1920 року Заболоцький вступає на медичний факультет Московського університету. Проте за півроку кидає навчання і повертається додому. Незабаром переїжджає до Петрограда і вступає до Педінституту імені Герцена на відділення мови та літератури. 1925 року закінчує вуз.
Творча діяльність
У 1926-1927 роках Микола Олексійович служив за призовом в армії, в Ленінграді, входив до редколегії військової стінгазети. Саме тоді Заболоцький зміг відточити власний, унікальний поетичний стиль.
Коротка біографія Заболоцького була б неповною без згадки про те, що він у 1927 році разом з іншими письменниками започаткував Об’єднання Реального Мистецтва (ОБЕРІУ), до якого входили Д. Хармс, А. Введенський, І. Бахтерєв. Цього ж року Микола Олексійович влаштовується у відділення дитячої книги ОГІЗу у Ленінграді.
У 1929 році була опублікована перша збірка поета – “Стовпці”, що викликав неоднозначну реакцію критиків. У 1933 році виходить поема «Урочистість землеробства», в якій автор торкнувся багатьох філософських і моральних питань. Незабаром Заболоцький починає працювати у дитячих журналах «Чиж» та «Їжак». 1937 року виходить його збірка «Друга книга».
Висновок. Повернення до Москви
1938 року Миколи Заболоцького, біографія якого раніше проблем із законом не включала, заарештували, звинувативши в антирадянській пропаганді. До 1943 року поет перебував у таборах, спочатку поблизу Комсомольська-на-Амурі, потім у Алтайлазі. З 1944 року Заболоцький жив у Караганді, де закінчив роботу над перекладенням «Слова про похід Ігорів».
1946 року Миколі Олексійовичу було дозволено повернутися до Москви. Цього ж року його відновили у Спілці письменників. Незабаром поет переклав поему Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”. У 1948 році побачила світ третя збірка Заболоцького «Вірші».
Останніми роками
З 1949 Заболоцький, побоюючись реакції влади, практично не писав. Тільки з початком «хрущовської відлиги» поет повернувся до активної літературної діяльності. У 1957 році вийшла найповніша збірка творчості Заболоцького.
Перший інфаркт у 1955 році підірвав здоров’я поета. 14 жовтня 1958 року Микола Олексійович помер від другого серцевого нападу. Похований поет на Новодівичому цвинтарі в Москві.
Цікаві факти
У творчості Заболоцького 40-ті роки були переломними: поет від авангардистських творів перейшов до класичних філософських віршів.
Микола Олексійович є найбільшим перекладачем грузинських поетів: Ш. Руставелі, Д. Гурамішвілі, В. Пшавели, Гр. Орбеліані, А. Церетелі, І. Чавчавадзе. Також Заболоцький перекладав твори італійського поета У. Саба, обробив для дітей переклад книги Ф. Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель» та ін.
У 1930 році Заболоцький одружився на Катерині Василівні Кликової, випускниці Петербурзького педагогічного інституту. Вони мали двоє дітей.
На Заболоцького незабутнє враження справили роботи Ціолковського, що розкривають ідею різноманітності форм життя у Всесвіті. Крім того, Микола Олексійович захоплювався працями А. Ейнштейна, Ф. Енгельса, К. Тімірязєва, Г. Сковороди, Ю. Філіпченка, В. Вернандського, Н. Федорова.