Біографія Василя Бєлова
Бєлов Василь Іванович (1932–2012) — радянський письменник, поет та сценарист. Один з яскравих представників «сільської прози», чия творчість відрізняється простотою і натуралістичністю. Василь Бєлов, біографія якого буде особливо корисна при вивченні літератури в 3 класі, прагнув донести до читача всю красу і різноманіття російської мови.
Ранні роки
Майбутній письменник народився 23 жовтня 1932 року в селі Тимоніха Вологодської області в простій селянській сім’ї. З початком Великої Вітчизняної війни глава сім’ї вирушив на фронт, де загинув 1943 року. Весь цей час мати поодинці намагалася виростити п’ятьох дітей. Будучи другим за старшинством, Василь як міг допомагав матері.
Початкову освіту Бєлов отримав у сільській школі-семирічці. Продовжувати подальше навчання Василь не зміг, тому що найближча школа була дуже далеко від дому. Він намагався вступити до кількох училищ, але скрізь йому було відмовлено.
У результаті Бєлов 1949 року закінчив школу ФЗО, отримавши спеціальність слюсаря 5-го розряду.
У 1952-1955 роках Василь Бєлов проходив армійську службу в Ленінграді. Саме тоді їм було опубліковано перші вірші «На сторожі Батьківщини». Усвідомивши, чим хоче займатися надалі, Бєлов вступив до Літературного інституту ім. Горького.
Літературна діяльність
У 1961 році відбувся повноцінний літературний дебют Василя Бєлова, який опублікував свою книгу поезій «Дерево моя лісова». У тому ж році побачила світ повість «Село Бердяйка». Матеріалом для творів стала мала батьківщина письменника, село Тимоніха, з якою він ніколи не переривав зв’язок.
За порадою публіциста Олександра Яшина, якого Бєлов вважав своїм учителем, він залишив поезію та взявся за прозу. Незабаром з-під пера Василя Івановича вийшли одразу дві книги оповідань — «Знайне літо» та «Річкові розлуки». Повість «Звична справа» утвердила за Бєловим репутацію майстра сільської прози. Згодом письменник закріпив цей статус повістю «Трудницькі оповідання».
Основна ідея творів Бєлова полягала у протистоянні міського та сільського життєвих укладів. Письменник нещадно критикував міський спосіб життя, вважаючи його неприродним для людини.
Писав Василь Бєлов і для дітей. Найбільш яскравою його роботою стала збірка «Оповідання про всяку живність», до якої увійшли кумедні історії та казки про тварин.
Етнографічні нариси
Василь Бєлов отримав популярність і завдяки своїм етнографічним нарисам, опублікованим у роботах «Повсякденне життя російської Півночі» та «Лад». Вони автор з великою любов’ю описує народний фольклор, особливості культури, художні промисли, цікаві факти з життя і повсякденного побуту жителів північних сіл.
У короткій біографії Бєлова Василя Івановича варто відзначити, що він протягом усього життя збирав усні оповідання, прислів’я, пісні, бувальщини, різноманітні етнографічні матеріали. Надалі вони стали цінним матеріалом для сучасної етнографії Російської Півночі.
У 1997 році за великий внесок у розвиток російської літератури та відображення самобутності традицій Російського Бєлову було надано звання Почесного громадянина міста Вологди.
Особисте життя
Особисте життя Василя Івановича склалося дуже вдало. Його дружиною стала Ольга Сергіївна Забродіна, вчителька російської та літератури. Вона народила доньку Ганну, яка згодом обрала роботу мистецтвознавця. Бєлов дуже дорожив сім’єю, і цей шлюб, незважаючи на різні характери подружжя, тривав 54 роки.
Протягом усього життя Василь Іванович колекціонував картини, збирав антикваріат. Він вважав себе атеїстом, лише на схилі літ звернувся до віри і навіть взяв участь у відновленні православного храму.
Помер Василь Іванович Бєлов 4 грудня 2012 року. Причиною смерті став інсульт.