Вінсент Ван Гог (1853-1890 рр.) – Великий голландський художник, яскравий представник постімпресіонізму. Його творчий шлях був недовгим, але дуже плідним: за десять років – близько 2000 незвичайних полотен. «Соняшники», «Пара черевиків», «Єдоки картоплі», «Зоряна ніч» – ось неповний список знаменитих картин у біографії Ван Гога.
Дитинство
Народився майбутній художник у маленькому голландському селі під назвою Грот-Зюндерт. Ця радісна подія в сім’ї протестантського священика Теодора Ван Гога та його дружини Анни Корнеліус Ван Гог сталася 30 березня 1853 року. У сім’ї пастора було лише шестеро дітей. Вінсент – найстарший. Рідні вважали його важкою і дивною дитиною, тоді як сусіди відзначали в ній скромність, співчуття та дружелюбність у стосунках з людьми. Згодом він не раз говорив про те, що дитинство його було холодне і похмуре.
У віці семи років Ван Гога визначили до місцевої школи. Через рік він повернувся додому. Здобувши початкову домашню освіту, в 1864 році він відправився в Зевенберген до приватної школи-інтернату. Провчився він там недовго – всього два роки, і перейшов до іншого пансіону – у Тілбурзі. У нього відзначали здібності до вивчення мов та малювання. Примітно, що у 1868 році він несподівано покинув навчання та поїхав назад до села. На цьому закінчилося його освіту.
Юність
Здавна так повелося, що чоловіки у сім’ї Ван Гогов займалися лише двома видами діяльності: торгівля художніми полотнами та церковно-парафіяльна діяльність. Юний Вінсент було спробувати себе у тому й іншому. Він досяг певних успіхів і як пастора, і в ролі торговця картинами, але пристрасть до малювання взяла своє.
У 15 років сім’я Вінсента допомогла йому влаштуватися в гаазьку філію художньої компанії «Гупіль та Ко». Його кар’єрне зростання не забарилося: за старанність і успіхи в роботі його перевели до британського відділення. У Лондоні він із простого сільського хлопця, любителя живопису перетворився на успішного комерсанта, професіонала, який знається на гравюрах англійських майстрів. У ньому з’явився московський лиск. Не за горами і переїзд до Парижа, і робота у центральному відділенні компанії «Гупіль».
Однак сталося щось несподіване і не піддаються розуміння: він впав у стан «болісної самотності» і відмовився чимось займатися. Незабаром його звільнили.
Релігія
У пошуках свого призначення він вирушив до Амстердама і посилено готувався до вступу на теологічний факультет. Але незабаром він усвідомив, що йому тут не місце, покинув навчання і вступив до місіонерської школи. Після її закінчення в 1879 йому запропонували проповідувати Закон Божий в одному з міст на півдні Бельгії. Він погодився. У цей час він багато малює, переважно портрети простих людей.
Творчість
Після розчарувань, що спіткали Ван Гога в Бельгії, він знову впав у депресію. На допомогу прийшов брат Тео. Він надав йому моральну підтримку і допоміг вступити до Академії образотворчих мистецтв. Там він провчився недовго та повернувся до батьків, де продовжив самостійне вивчення різних технік. У цей період він пережив і кілька невдалих романів.
Найпліднішим часом у творчості Ван Гога вважається паризький період (1886–1888 рр.). Він познайомився з яскравими представниками імпресіонізму та постімпресіонізму: Клодом Моне, Камілем Пісарро, Ренуаром, Полем Гогеном. Він постійно шукав свій стиль і водночас вивчав різні техніки сучасного живопису. Непомітно посвітлішала і його палітра. Від світлого до справжнього буяння фарб, характерних для його полотен останніх років, залишилося зовсім небагато.
Цікаві факти
Після повернення до психіатричної клініки Вінсент, як завжди, вранці вирушив малювати з натури. Але повернувся він не з начерками, а з кулею, випущеною ним самим із пістолета. Залишається незрозумілим, як серйозна рана дозволила йому самостійно дійти до притулку та прожити ще два дні. Помер він 29 липня 1890 року.
У короткій біографії Вінсента Ван Гога неможливо не згадати одного імені – Тео Ван Гога, молодшого брата, який усе життя допомагав та підтримував старшого. Він міг пробачити останню сварку і подальше самогубство знаменитого художника. Він помер рівно через рік після смерті Ван Гога від нервового виснаження.
Ван Гог відрізав собі вухо після бурхливої сварки з Гогеном. Останній думав, що збираються напасти на нього, і в страху втік.