Біографія Тургенєва
Іван Сергійович Тургенєв (1818-1883) – знаменитий російський письменник і поет, публіцист та драматург, класик російської літератури 19 століття. Творчість Тургенєва включає шість романів, безліч оповідань, повістей, статей, п’єс та віршів. Серед його найзнаменитіших творів — «Муму» та «Батьки та діти».
Ранні роки
Народився Іван Сергійович Тургенєв 28 жовтня (9 листопада) 1818 року у місті Орел. Сім’я його і з матері, і з батька належала до дворянського класу.
Першу освіту Тургенєв отримав у маєтку Спаське-Лутовинове. Грамоті хлопчика навчали німецькі та французькі вчителі. З 1827 сім’я переїхала до Москви. Потім навчання Тургенєва проходило у приватних пансіонах Москви, після чого – у Московському університеті. Не закінчивши його, Тургенєв переклався на філософський факультет Петербурзького університету. Також навчався за кордоном, після чого мандрував Європою.
Початок літературного шляху
Навчаючись на третьому курсі інституту, в 1834 Тургенєв пише свою першу поему під назвою «Стіно». А в 1838 році до друку виходять два його перші вірші: «Вечір» і «До Венери Медицейської».
У 1841 році, повернувшись до Росії, займався науковою діяльністю, написав дисертацію та отримав ступінь магістра філології. Потім, коли потяг до науки охолонув, Іван Сергійович Тургенєв служив чиновником у міністерстві внутрішніх справ до 1844 року.
У 1843 відбувається дуже важлива зустріч у біографії Тургенєва: він знайомиться з Бєлінським, і у них зав’язуються дружні відносини. Під впливом Бєлінського створюються, друкуються нові вірші Тургенєва, поеми, повісті, серед яких: «Параша», «Поп», «Бретер» та «Три портрети».
Розквіт творчості
З 1847 року на запрошення Некрасова у перетвореному журналі «Сучасник» виходять його «Сучасні нотатки» і перші глави «Записок мисливця» («Хор і Калинич»), які принесли авторові величезний успіх; і він почав роботу над іншими розповідями про полювання.
Робота в «Сучаснику» принесла Тургенєву багато цікавих знайомств, у журналі також друкувалися Достоєвський, Гончаров, Островський, Фет та інші відомі письменники.
У 1847 році разом зі своїм другом Бєлінським їде за кордон, де стає свідком лютневої революції у Франції.
Наприкінці 40-х – на початку 50-х років активно займається драматургією, пише п’єси «Де тонко, там і рветься» і «Нахлібник» (обидва – 1848), «Холостяк»(1849), «Місяць на селі»(1850) , «Провінціалка» (1851), які ставляться на театральних сценах та мають успіх у публіки.
Тургенєв перекладав російською твори Байрона і Шекспіра, вони він вчився майстерності володіння літературними прийомами.
Торішнього серпня 1852 року публікується одна з найголовніших книг Тургенєва – «Записки мисливця».
Після смерті Гоголя Тургенєв написав некролог, за який Іван Сергійович був відправлений на два роки на заслання до рідного села. Існує думка, що справжньою причиною посилання стали радикальні погляди письменника, а також співчутливе ставлення до селян-кріпаків, яке він виражав у своїй творчості.
Під час посилання Тургенєв пише розповідь “Муму” (1852). Потім, після смерті Миколи I, у пресі з’являються найвідоміші твори Тургенєва: «Рудин» (1856), «Дворянське гніздо» (1859), «Напередодні» (1860) та «Батьки та діти» (1862).
До інших відомих творів письменника можна віднести романи «Дим» (1867) і «Новина» (1877), повісті та оповідання «Щоденник зайвої людини» (1849), «Біжин луг» (1851), «Ася» (1858), « Весняні води» (1872) та багато інших.
Восени 1855 Тургенєв познайомився з Львом Толстим, який незабаром опублікував розповідь «Рубка лісу» з посвятою І. С. Тургенєву.
Останніми роками
У 1863 році їде до Німеччини, де знайомиться з видатними письменниками Західної Європи, пропагує російську літературу. Працює редактором та консультантом, сам займається перекладами з російської мови на німецьку та французьку та навпаки. Він стає найпопулярнішим і популярним російським письменником у Європі. А 1879 року отримує звання почесного доктора Оксфордського університету.
Саме завдяки старанням Івана Сергійовича Тургенєва було переведено найкращі твори Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Достоєвського, Толстого.
У біографії Івана Тургенєва варто коротко відзначити, що наприкінці 1870-х – на початку 1880-х років швидко зросла його популярність, як на батьківщині, так і за кордоном. А критики стали зараховувати його до найкращих письменників століття.
З 1882 року письменника почали долати хвороби: подагра, стенокардія, невралгія. Внаслідок болісної хвороби (саркоми) він помирає 22 серпня (3 вересня) 1883 року в Буживалі (передмістя Парижа). Тіло його було привезено до Петербурга і поховано на Волковському цвинтарі.
Цікаві факти
У юності Тургенєв був легковажний, витрачав багато батьківських грошей розваги. За це його мати одного разу провчила, виславши замість грошей у посилці цеглу.
Особисте життя письменника склалося не дуже успішно. У нього було багато романів, але жоден із них не закінчився шлюбом. Найбільшим коханням у його житті була оперна співачка Поліна Віардо. Протягом 38 років Тургенєв був знайомий з нею та її чоловіком Луї. За їхньою родиною він їздив по всьому світу, жив із ними у різних країнах. Померли Луї Віардо та Іван Тургенєв в один рік.
Тургенєв був людиною охайною, охайно одягався. Письменник любив працювати у чистоті та порядку – без цього ніколи не починав творити.