Шарль де Голль (1890-1970) – французький державний і військовий діяч, генерал. Увійшов в історію як організатор та головний лідер патріотичного руху французького народу «Вільна Франція» у роки Другої світової війни. Перший президент та засновник П’ятої французької республіки. Шарль де Голль, біографія якого стала символом патріотизму, стійкості та мужності, є великою історичною фігурою і народним героєм Франції.
Ранні роки
Шарль Андре Жозеф Марі де Голль (повне ім’я генерала) народився 22 листопада 1890 року у французькому місті Лілль у католицькому інтелігентному сімействі. Батько був професором літератури та історії та самостійно займався освітою всіх своїх п’ятьох дітей, навчаючи їх історії, філософії та красномовству.
З молодих років Шарля захопила військова тематика, і він почав вивчати мистецтво ведення війни. У віці 10 років він читав серйозну “дорослу” літературу: праці Іммануїла Канта, Фрідріха Ніцше, Платона. Вихований у дусі патріотизму, юний де Голль мріяв помститися Німеччині за капітуляцію рідної Франції 1870 року.
Перша світова війна
Хороша успішність у коледжі Станіслава забезпечила 19-річному Шарлю вступ до Особливої військової школи Сен-Сір. Після її закінчення він був зарахований до 33-го піхотного полку французької армії під командуванням полковника Філіпа Петена, який став наставником Шарля де Голля на найближчі 15 років.
З початком Першої світової війни у 1914 році 33-й піхотний полк був кинутий у розвідку, і де Голль отримав кульові поранення у ліву руку та ногу. Почалося зараження крові, і рука на все життя залишилася понівеченою.
Після третього поранення де Голль опинився у німецькому полоні, у якому провів 32 місяці. Цікавий факт: він 5 разів намагався втекти, страждаючи від думки, що війна проходить повз нього, але щоразу його ловили. Перемогу Шарль зустрів у полоні та зміг повернутися додому лише у грудні 1918 року.
У мирний час де Голль читав лекції, писав військову працю. Він вважав, що у війні можна швидко перемогти противника за допомогою танків і швидких маневрів.
Друга світова війна
Шарль де Голль зміг по-справжньому розкрити свої здібності під час Другої світової війни, яку він зустрів у чині генерала. Обурений ув’язненням перемир’я Франції з Німеччиною, він залишив батьківщину і 18 червня 1940 по радіо з Лондона звернувся до французів із закликом приєднатися до створеного ним руху «Вільна Франція» і до останнього боротися з німецькими загарбниками.
Незабаром до «Вільної Франції» приєдналися великі колоніальні володіння Франції Африці, Індокитаї, Океанії.
Бійці «Вільної Франції» брали активну участь у бойових операціях союзників. Помітно розросталася мережа партизанських організацій в окупованій Франції.
6 червня 1944 року союзні війська здійснили успішну висадку в Нормандії, відкривши цим другий фронт у Європі. Незабаром був звільнений Париж, і де Голль взяв участь в урочистій ході вулицями столиці.
Політична діяльність
Шарль де Голль користувався великою популярністю у Франції, проте зоряна година в його політичній кар’єрі настала лише в 1958 році, під час Алжирської кризи.
При вивченні короткої біографії Шарля де Голля варто відзначити, що ним була розроблена, а потім і прийнята нова Конституція Франції, яка існує й донині. Алжир отримав незалежність, а Франція стала президентсько-парламентською республікою з обранням президента шляхом загального голосування.
У 1958 Шарль де Голль став першим президентом V Французької республіки, а в 1965 був повторно обраний на черговий семирічний термін. Однак нові політичні ідеї де Голля не знайшли підтримки, і через 4 роки він пішов у відставку, повністю припинивши будь-яку політичну діяльність.
Особисте життя
Першою та єдиною дружиною французького генерала була Івонна Вандру, з якою він прожив довге та щасливе сімейне життя. У цьому союзі народився син, якого де Голль назвав Пилипом на честь Пилипа Петена. Пізніше народилися дві дочки, Елізабет та Ганна.
Вийшовши у відставку, де Голль почав писати “Мемуари надії”, але так і не встиг завершити їх. Помер Шарль де Голль 9 листопада 1970 року. Причиною смерті став розрив аорти.