Біографія Саші Чорного
Саша Чорний (1880–1932) — російський поет Срібного віку, письменник, журналіст. Набув широкої популярності завдяки сатиричним віршованим фейлетонам. Саша Чорний, біографія і творчість якого входять у програму 3–5 класів, є автором безлічі віршів та оповідань як для дорослих, так і для дітей.
Дитинство і юність
Сашко Чорний (Справжнє ім’я Олександр Олександрович Глікберг) з’явився на світ 1 (13) жовтня 1880 року в Одесі, в заможній єврейській родині. Батько був провізором, і як представник хімічної фірми багато часу проводив у роз’їздах. У сім’ї підростало п’ятеро дітей, і мати через слабке здоров’я майже не займалася ними. Вона часто скаржилася на них чоловікові, виховні методи якого були дуже твердими.
Наприкінці XIX століття було прийнято указ про скорочення місць для євреїв у гімназіях. Щоб діти змогли здобути освіту, провізор Глікберг хрестив усю сім’ю. Завдяки цьому 9-річний Олександр зміг вступити до гімназії. Навчання давалося хлопцеві легко, проте важка домашня атмосфера змусила його на втечу.
В 1895 завдяки старанням рідної тітки Олександр переїхав до Санкт-Петербург і вступив на повний пансіон в гімназію. Проте його успіхи з алгебри були настільки низькими, що його вигнали «без права надходження».
Початок творчого шляху
Батьків Олександра не особливо хвилювала доля блудного сина, який був змушений жебракувати і жити надголодь. У віці 20 років він вирушив служити до армії на кордоні з Австро-Угорщиною. Тут у місцевій газеті було опубліковано дебютний твір письменника-початківця — «Щоденник резонера». Після закінчення служби Олександр повернувся до Санкт-Петербурга.
Перш ніж зупинити свій вибір на псевдонімі Саша Чорний, Олександр Глікберг перебрав безліч інших варіантів: Сам по собі, Гейне з Житомира, Мрійник та ін. Згадавши, його називали в дитинстві Чорний завдяки темному волоссю, і він вирішив залишити це старе дитяче прізвисько.
Визнання
Перший вірш «Нісенітниця», опублікований в 1905 році в журналі «Глядач», відразу ж став сенсаційним у колах, що читають. У ньому поет відкрито висміював верхівку влади, зокрема й царя. У результаті журнал було закрито, а Сашко Чорний став наймоднішим поетом. Він став активно друкуватися в сатиричних журналах, а через рік випустив збірку віршів гостросатиричної спрямованості. Вчасно отримавши повідомлення про майбутній арешт, Чорний встиг виїхати до Німеччини.
Повернувшись до Санкт-Петербурга в 1908 році, Саша Чорний почав активно друкуватись у популярному журналі «Сатирикон», в якому публікувалися твори кращих гумористів того часу.
Найголовнішим удачею Сашка Чорного стало прижиттєве визнання. Літературні критики не скупилися на похвали, прості читачі із задоволенням цитували його колкі фрази, вірші друкувалися у багатьох популярних журналах.
Писав Сашко Чорний та для найменших читачів. До цікавих фактів варто віднести його дивовижну здатність стати на один щабель з дитиною і вести з нею живу та «дорослу» розмову. Діти були для Чорного не лише читачами, а й героями багатьох його творів, серед яких особливо виділяється розповідь «Кавказький бранець».
Останні роки життя
Саша Чорний одружився в 1905 році, і цей шлюб виявився надзвичайно вдалим. Його обраницею стала Марія Васильєва, яка оточила чоловіка любов’ю та турботою. Подружжя щасливо прожило разом все життя, але дітей у пари не було.
У короткій біографії Сашка Чорного варто відзначити, що він, не зумівши прийняти більшовицьку владу, вважав за краще жити в еміграції. Там він міг вільно займатися найважливішою справою у своєму житті і вільно друкуватися в журналах, вести літературні вечори, виступати зі своїми віршами.
Помер Сашко Чорний 5 серпня 1932 року. Причиною смерті став серцевий напад.