Біографія Олексія Толстого
Олексій Толстой (1883–1945 рр.) – російський і радянський письменник із знаменитого графського роду Толстих – автор романів «Петро Перший», «Ходіння по муках», «Хліб». Також його перу належать науково-фантастичні повісті та оповідання. Саме він познайомив дітей СРСР з історією Піноккіо, адаптувавши її для російського читача до «Золотого ключика, або Пригоди Буратіно».
Дитинство
Народився Олексій Миколайович Толстой 10 січня 1883 року (29 грудня 1882 р. – за старим стилем) у сім’ї Миколи Олександровича Толстого та Олександри Леонтьєвни Тургенєвої. Правда, у всіх біографіях Толстого наголошується, що вихованням хлопчика займався не рідний батько, а вітчим – Бостром Олексій Аполлонович, за якого мати Олексія Толстого вийшла заміж. На хуторі Соснівка, який належав вітчиму, й пройшло дитинство майбутнього письменника. Освітою хлопчика займався запрошений учитель.
У 1897 р. сім’я Олексія Толстого переїхала до Самари. Там юнак вступив до училища, а після його закінчення в 1901 р. поїхав до Петербурга, щоб продовжити освіту в Технологічному інституті.
Початок літературної діяльності
У 1907 р., незадовго до захисту диплома, Олексій раптово вирішує залишити інститут, щоб зайнятися літературою. Пробу пера в 1905 році, коли Толстой опублікував кілька своїх віршів у провінційній газеті, він вважав великим успіхом, тому рішення покинути інститут далося майбутньому письменнику порівняно легко. У тому ж 1907 року Толстой видав збірку віршів «Лірика», а 1908 року журнал «Нева» опублікував і прозу письменника Толстого – розповідь «Стара вежа». У 1908 р. виходить друга книга віршів «За синіми річками». Вже у Москві, куди 1912 р. переїхав письменник, він розпочав співпрацю з «Російськими відомостями», де друкував свою прозу малого жанру (в основному, оповідання та нариси) на постійній основі.
Коли почалася Перша світова війна, Толстой вирішив вирушити фронт військовим кореспондентом. Як журналіст під час війни письменник побував в Англії та Франції.
Роки еміграції
Лютнева революція викликала у Толстого живий інтерес до питань російської державності. Ця подія стала своєрідним поштовхом, після якого письменник серйозно взявся за вивчення петровської епохи. Він тривалий час проводив за вивченням історичних архівів, вивчаючи історію Петра Першого і цікавлячись долями людей з його найближчого оточення. А ось Жовтневий більшовицький переворот Олексій Миколайович сприйняв дуже негативно.
У 1918 року у його прозі з’являються історичні мотиви. Він пише оповідання «День Петра» та «Настанова». Навіть у короткій біографії Олексія Миколайовича Толстого варто згадати, що згодом це захоплення часом Петра Великого, всі знання, отримані про цю велику епоху змін виллються у чудовий історичний роман «Петро Перший».
Восени того ж 1918 року автор виїхав до Одеси, а звідти вирушив до Парижа, а потім до Берліна. Упродовж років еміграції Толстой написав «Дитинство Микити» (1920 р.). У наступні два роки світ побачили ще три книги автора: фантастичний за змістом роман «Аеліта», повісті «Чорна п’ятниця» та «Рукопис, знайдений під ліжком». До жанру фантастики автор також повернувся до книги «Гіперболоїд інженера Гаріна».
Але справжнім бестселером стала книга «Золотий ключик», яка розповідала про захоплюючі пригоди дерев’яного хлопчика Буратіно (її рекомендують для позакласного читання учням 5 класу, але казка, напевно, підійде і для початкової школи). Казкова повість була написана за мотивами книги “Піноккіо” італійського автора Карло Коллоді. Перебуваючи на еміграції, Толстой почав працювати над трилогією «Ходіння по муках», яка стане найважливішим твором у житті письменника.
Повернення до СРСР
Після еміграції старі друзі відвернулися від Толстого, але Берліні в 1922 р. він придбав нового друга – Максима Горького, з яким познайомився, коли останній приїжджав Німеччину. Через рік, в 1923 р., Олексій Миколайович вирішив повернутися на Батьківщину. Тут він продовжив роботу над трилогією «Ходіння по муках» («Сестри», «Вісімнадцятий рік», «Похмуре небо»). Тематично до трилогії примикає і повість «Хліб», написана 1937 року, яку вважають найневдалішим твором. У ньому він спотворив історичну істину, брехливо описав особистість Сталіна та події кривавого та голодного часу. Через цю лицемірну пропаганду не могли не постраждати історична правда, моральні традиції та сама творчість письменника.
Толстой як громадянин і Толстой як художник – це дві різні людини. Звичайно ж, він бачив, як гинуть від сталінських репресій його знайомі та друзі, але жодного разу жодному не надав жодної допомоги, хоча був близький до Сталіна і обласканий владою. Він просто ігнорував прохання про допомогу.
23 грудня 1945 року письменник помер від злоякісної пухлини легень.