Біографія Муси Джаліля
Муса Джаліль (1906-1944 рр.) – Поет і журналіст, який став у роки Великої Вітчизняної війни військовим кореспондентом і затятим борцем за свободу. Цій людині судилося прожити коротке, але яскраве життя, сповнене поневірянь і труднощів. Біографія Муси Джаліля, як та її творчість, сповнена боротьбою, прагненнями і вірою у світле майбутнє російського народу.
Юність
Муса Мустафович Залілов (справжнє ім’я) народився 2 (15) лютого 1906 року в Оренбурзькій області у селі Мустафіно. Навчався у медресі м. Оренбурга, з 10 років почав писати вірші.
У віці 13 років він продовжив навчання у Татарському інституті народної освіти в Оренбурзі, вступив до комсомолу. У 1927–1931 роках навчався у МДУ на етнологічному факультеті, а після його реорганізації – на літературному. Його сусідом по кімнаті був Варлам Шаламов, який пізніше написав про нього оповідання “Студент Муса Залілов”.
З 1931 року працював у Казані редактором дитячих журналів, а ще через два роки у Москві — заввідділом літератури та мистецтва в татарській газеті «Комуніст». Багато займався з молодими поетами, перебував у Спілці письменників ТАРСР. Жив у Казані та працював завідувачем літературної частини Татарського оперного театру.
У стислій біографії Муси Джаліля важливо згадати, що з початком Великої Вітчизняної війни він пішов на фронт, на посаді політрука воював на Волховському та Ленінградському фронтах і був військовим кореспондентом друкованого видання «Отвага». Брав активну участь у військових діях.
Написані твори
Ранні вірші Джаліля не збереглися. Перший твор поета, що зберігся, — вірш, написаний ним у 13 років, — «Бехет», тобто «Щастя». Воно було надруковано у газеті.
У 1925 році вийшла перша віршована збірка його поем та віршів. Революція та Громадянська війна зробили його патріотом та борцем, серйозно вплинули на його творчість. Має багато творів, присвячених комсомольській темі. Працюючи в Казанському театрі, Муса Джаліль написав 4 лібрето для опер та опублікував кілька збірок з віршами та поемами. Він перекладав татарською мовою твори російських класиків, писав літературознавчі статті та рецензії. Одним із найважливіших досягнень можна вважати те, що наприкінці 30-х років він став главою Татарського відділення Спілки письменників.
Особисте життя
Муса Джаліль був одружений двічі, а також перебував у цивільному шлюбі. У них із першою дружиною Раузою був син Альберт. Надалі той став офіцером та пишався своїм батьком, зберігаючи його книгу з автографом.
Громадянська дружина Закія Садикова подарувала йому дочку, яку назвали Люцією. Дочка поета присвятила своє життя музиці та кіно.
Третя дружина Аміна народила поетові доньку Чулпан, яка пішла стопами батька і багато часу працювала редактором у видавництві.
Смерть
У 1942 році Муса Джаліль був поранений у груди і потрапив у полон до німців. Там він вступив у суспільство «Ідель-Урал», до якого скликалися представники неслов’янських національностей для агітації проти більшовизму та залучення на бік гітлерівців незадоволених радянською владою.
Проте Муса розгорнув підпільну діяльність, влаштовував пагони військовополонених (загалом з його допомогою бігло близько 600 осіб). Однак пізніше підпільну організацію розкрили, і поета разом з його соратниками посадили у в’язницю смерті Моабіт, а 25 серпня 1944 страчували на гільйотині.
Оскільки Муса Джаліль був членом організації “Ідель-Урал”, після війни його вважали зрадником. Однак завдяки старанням його товаришів-співкамерників, друзів та поета Костянтина Симонова добре ім’я поета було відновлено. 1956 року йому було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За цикл віршів “Моабітський зошит” Мусе Джалілю було присуджено Ленінську премію (1957).