Жан-Батіст Поклен (1622-1673) – видатний французький комедіограф 17 століття, що увійшов до історії під псевдонімом Мольєр. Геніальний актор, засновник класичної комедії, керівник власного театру – перераховувати переваги цієї людини можна довго. Біографія Жана-Батиста Мольєра була сповнена стрімких злетів та падінь, складних етапів у творчості та визнання його безумовного таланту.
Ранні роки
Жан-Батист народився 15 січня 1622 року в Парижі, у шановному буржуазному сімействі, в якому всі чоловіки протягом багатьох поколінь працювали брандувальниками.
Мати хлопчика померла, коли йому ледве виповнилося 10 років, і батько визначив сина до престижного коледжу, де Жан-Батист старанно вивчав латину, класичну літературу, філософію та природничі науки.
Достойно витримавши іспит, юний Поклен отримав диплом викладача із правом читати лекції. На той час його батько вже підготував місце шпалерника в королівському палаці, проте Жан-Батисту не судилося стати ні викладачем, ні шпалерником – доля приготувала йому набагато цікавішу долю.
Початок творчого шляху
Скориставшись своєю часткою з материнської спадщини, Жан-Батіст розпочав абсолютно нове життя. Його манили театральні підмостки та можливість грати трагічні ролі.
У віці 21року Жан-Батіст, який на той час уже обрав собі сценічний псевдонім – Мольєр, очолив невеликий театр під назвою «Блискучий». До складу трупи входило всього 10 людей, репертуар театру був досить мізерний і нецікавий, і конкурувати з сильними паризькими трупами він просто не міг.
Акторам не залишалося нічого іншого, як виступати у провінції. Провівши в поневіряннях 13 років, Жан-Батіст не зрадив свого бажання служити театру. Більше того – він встиг написати безліч п’єс, чим значно урізноманітнив репертуар трупи. Серед його ранніх творів «Рівність Барбульє», «Літаючий лікар», «Три лікарі» та інші.
Робота в провінції не лише розкрила в Мольєрі талант сценариста, а й змусила його кардинально змінити акторське амплуа. Бачачи велику зацікавленість публіки в комедіях та фарсах, Жан-Батіст вирішив перекваліфікуватися з трагіка до коміка.
Паризький період
Завдяки комедійним п’єсам Мольєра трупа швидко досягла слави і визнання, і в 1658 на запрошення брата короля опинилася в Парижі. Акторам випала небачена честь – виступати у Луврі у присутності самого Людовіка XIV.
Комедія «Закоханий лікар» викликала неймовірний фурор серед паризької аристократії, визначивши долю комедіантів. Король надав їм у повне розпорядження придворний театр, на підмостках якого вони виступали протягом трьох років, а потім перейшли до театру Пале-Рояль.
Влаштувавшись у Парижі, Мольєр з подвоєною силою приступив до роботи. Його захопленість драматургією часом була схожа на одержимість, але це принесло свої плоди. Протягом 15 років він написав свої найкращі п’єси: «Смішні манірниці», «Тартюф, чи ошуканець», «Мізантроп», «Дон Жуан, або Кам’яний гість».
Особисте життя
Мольєр пов’язав себе узами шлюбу у віці 40 років. Його обраницею стала Арманда Бежар, яка була вдвічі молодшою за чоловіка. Весільна церемонія відбулася в 1662 році, і на ній були присутні лише найближчі родичі молодят.
Арманда подарувала дружину трьох дітей, проте їхній шлюб не був щасливим: давалася взнаки велика різниця у віці, звичках, характерах.
Смерть
На сцені, де Жан-Батіст грав у п’єсі «Уявний хворий», йому несподівано стало погано. Рідні встигли привезти його додому, де він помер за кілька годин, 17 лютого 1673 року.
Цікаві факти
Твори Мольєра, що відрізнялися великою розкутістю та вільнодумством, викликали велике роздратування серед представників Церкви. Коротка біографія Мольєра не в змозі вмістити ті нападки та погрози, які він змушений був терпіти з боку церковнослужителів. Проте сміливий драматург перебував під негласним захистом Людовіка, і його літературна зухвалість завжди сходила йому з рук.
Хресним первістка Мольєра був сам король Людовік XIV.
Одна з найбільш життєрадісних і веселих комедій драматурга – «Уявний хворий» – була написана перед смертю, під час важкої хвороби.
Архієпископ Парижа категорично відмовився ховати Жан-Батиста, оскільки той все життя мав славу грішником і перед смертю не встиг покаятися. І лише втручання короля вплинуло на результат справи: Мольєра було поховано вночі за огорожею цвинтаря Святого Петра, наче розбійник чи самогубець.