Біографія Марії Терезії
Марія Терезія – ерцгерцогиня Австрії, імператриця Священної Римської імперії з династії Габсбургів з 1740 до 1780 року. Мати Марії Антуанетти.
Ранні роки
У імператора Священної римської імперії Карла VI та його дружини Єлизавети Крістіни Брауншвейг-Вольфенбюттельської перша дочка народилася 13 травня 1717 року в Хофбурзі у Відні, Австрія.
Батько Марії Терезії був останнім спадкоємцем чоловічої статі і тому перед її народженням, через побоювання, що в нього може народитися дочка, Карл VI вніс зміни до Салічного закону, який до внесених змін забороняв дочці успадкувати трон батька. В 1713 він видав Прагматичну санкцію, яка гарантувала, що його дочка займе трон у разі відсутності у нього спадкоємців чоловічої статі. У 1720 році Карл невпинно вимагав визнання санкції з боку представників королівської землі та деяких Європейських держав. Згодом вони неохоче підтримали запропоновану ним санкцію.
Виховання та освіта Марії Терезії було стандартним для того часу – її навчання зводилося до поверхневих знань, які вважалися необхідними для аристократки. Незважаючи на те, що відсутність у Марії Терезії брата, який успадкував би трон, робила її ймовірною спадкоємицею Габсбурзького трону, її поінформованість про справи держави була мізерною.
Шлюб та діти
Євген Савойський, довірений радник Карла VI, рекомендував йому видати доньку заміж впливового принца. Але Карл дозволив своїй дочці вийти заміж за коханням. В 1736 Марія Терезія і її коханий – Франц I Стефан з Лотарингії, Франція, стали чоловіком і дружиною. Оскільки тепер Лотарингія могла увійти до складу Габсбурзької імперії, Франц заспокоїв Францію тим, що відмовився від провінції замість Тоскани, яка мала меншу значимість.
У шлюбі у Марії Терезії народилося багато дітей – 5 синів та 11 дочок. Одна з її дочок стане королевою Франції Марією-Антуанеттою.
Спадщина та опір
У жовтні 1740 року Карл VI помер. І Марія Терезія, віком 23 роки, стала правонаступницею Габсбурзького трона. Піддані її королівської землі – Австрійське герцогство, Нідерланди, а також Богемія та Угорщина відразу ж визнали її своєю імператрицею, але з боку Європейських держав Марія одержала опір, незважаючи на те, що раніше вони погодилися з Прагматичною санкцією. І під проводом Фрідріха II, Короля Пруссії, держави створили коаліцію проти Марії Терезії. До грудня того ж року армія Фрідріха II вторглася на територію Сілезії, провінції Австрії і заявила свої права на неї.
Баварія та Франція вчинили так само і вторглися на Габсбурзькі території. Ці дії призвели до конфлікту, який затягнувся на вісім років і отримав назву Війни за австрійську спадщину. Війна завершилася в 1748, коли Австрія була змушена відмовитися від прав на Сілезію, а також прийняти втрату своїх територій на користь Франції.
Реформи внутрішньої політики
Під час війни за австрійську спадщину Марії Терезії не вдалося знайти розумного генерала. Вона також намагалася знайти здібних чоловіків, які б служили на благо імперії, але змогла знайти та призначити лише кількох керуючих.
Щойно закінчилася війна, Марія Терезія вирішила й надалі реформувати уряд. Цей процес очолив Фрідріх Вільгельм фон Хаугвіц, вигнаний із зайнятої Сілезії. Здебільшого реформа полягала у наділенні владою центрального апарату імперії. Він об’єднав Богемію та Австрію під одне управління та забрав повноваження у провінцій. В результаті ослаблена армія Австрії отримала нові військові сили за рахунок об’єднання. Австрія також отримала у розпорядження багатства земель, що увійшли до її володіння після реформи.
Також Хаугвітц змінив систему щорічних переговорів щодо ресурсів, зробивши її зручнішою – тепер узгодження відбувалося один раз на десятиліття, а не щороку. А протягом десятиліття провінції щороку сплачували уряду податки. Також Марія Терезія наділила повноваженнями Генеральної Директорії, забравши їх в уряду Австрії.
Міжнародні відносини
Збільшення доходів держави, а також зменшення витрат завдяки проведеним реформам сприяло посиленню армії Габсбурзької імперії. Незважаючи на перемир’я Марія Терезія відчувала необхідність у підготовці до другої війни з Фрідріхом II, яка була неминучою, оскільки він хотів захищати Пруссію від нового альянсу ще недавно воюючих країн – Австрії та Франції.
В 1756 Фрідріх II таки розв’язав другу війну проти імперії Марії Терезії. Його напад перейшов у Семирічна війна, протягом якої Марія намагалася повернути у свої володіння Сілезію.
В 1762 померла Імператриця Єлизавета і Росія, найсильніший союзник Австрії, вийшла з конфлікту. Оскільки було очевидно, що Габсбурзька династія не отримає перемогу без союзників, в 1763 Марія Терезія і Фрідріх II підписали угоду про мир на умовах, що Сілезія залишиться під керівництвом Пруссії.
Останні роки правління та смерть
У 1765 чоловік Марії Терезії помер. Після його смерті новим імператором і співправителем був призначений старший син Йосип II. Мати та син часто сперечалися через свої переконання. Обдумавши ідею зречення престолу на користь сина і відмовившись від неї, Марія Терезія дозволила Йосипу зайнятися реформуванням армії, а також зайнятися вирішенням питань зовнішньої політики імперії разом з графом Венцелем Антоном Кауніц-Рітбергом.
І хоча Марія прагнула миру і воліла дипломатичне вирішення проблем, протягом її со-правління з сином почалася Війна за баварську спадщину, яка тривала з 1778 по 1779. Марія Терезія померла 29 листопада 1780 в Хофбурзі, де вона правила протягом сорока років залишивши міцну базу для майбутніх поколінь імперської сім’ї. Із її смертю Йосип II став повноправним імператором Священної Римської імперії.
Цитати
“Я виявилася без грошей, без довіри, без армії, без досвіду та розуміння, хто я. А мені ніхто не давав порад, бо всі хотіли почекати, щоб побачити, що ж станеться далі”.
“Мені завжди буде мало дітей, адже я ненаситна у цьому плані”.