Біографія Майкова Аполлона
Майков Аполлон Миколайович (1821–1897) — російський поет, член-кореспондент Петербурзької Академії Наук. Творчість Майкова перейнята великою любов’ю до російського села, природи, а також до античного світу, який письменник вивчав протягом усього життя. Аполлон Майков, біографія якого буде корисна для дітей в 5 класі, залишив великий слід у російській літературі XIX століття.
Дитинство і юність
Народився майбутній поет 23 травня (4 червня) 1821 року у Москві дворянському сімействі. Батьки Аполлона були представниками творчої інтелігенції: батько, Микола Аполлонович, був академіком живопису, а мати Євгенія Петрівна — письменницею та поетесою.
Аполлон і четверо його братів виховувалися в атмосфері щирого кохання та інтересу до мистецтва. Гостинний будинок Майкових часто відвідували відомі художники та літератори. Подібна обстановка сприяла ранньому прояву творчих задатків Аполлона, котрий вже в ранньому дитинстві почав малювати та писати вірші.
Цікавий факт: юний Майков був однаково обдарований і в живописі, і в літературі, проте через прогресуючу короткозорість був змушений відмовитися від занять образотворчим мистецтвом.
В 1834 сімейство Майкових переїхало в Петербург, де початковою освітою старших синів, Аполлона і Валеріана, займалися кращі викладачі. Під їхнім чуйним керівництвом Аполлон всього за 3 роки пройшов семирічний гімназичний курс і в 1837 вступив на юридичний факультет Імператорського Московського університету.
Проби пера
В університеті Аполлон Майков став вивчати давньогрецьку та римську історію, яка захопила його на довгі роки. Античний світ дуже вплинув на творчість Майкова, який писав у манері, властивій для древніх поетів.
У 1842 році був опублікований дебютний збірник поета-початківця, який був тепло зустрінутий не тільки простими читачами, а й літературними критиками. Але найголовніше — за свою роботу Аполлон Миколайович отримав велику грошову винагороду від імператора Миколи I. Отримана допомога дозволила поетові вирушити в подорож Європою, яка тривала майже 2 роки.
Враження від цієї поїздки Майков відбив у новій поетичній збірці — «Нариси Риму», що була видана у 1847 році. Спрямованість його творчості помітно змінилося: від античності Майков перейшов до сучасних реалій.
Духовні пошуки
Після повернення до Петербурга 1844 року Майков почав активно співпрацювати з літературними журналами «Сучасник» і «Вітчизняні записки».
Будучи вже відомим поетом, він випадково потрапив до засідання соціалістичного гуртка, організованого Михайлом Петрушевським. Саме там Майков познайомився і потоваришував із визначними людьми свого часу: Достоєвським, Плещеєвим та іншими.
У цей час твори Майкова були пронизані громадянської тематикою. Його поема «Дві долі», написана 1845 року, була удостоєна Пушкінської премією Академії наук. Через рік вийшла поема «Машенька».
Аполлон Миколайович змінив своє ставлення до революційного руху в Росії, коли багато учасників гуртка Петрушевського опинилися в засланні.
Починаючи з 1850-х років Майков захопився слов’янофільськими ідеями. Він почав багато писати про красу російської природи, та її ліричні твори було покладено музику Миколою Римським-Корсаковым, Петром Чайковським та інші композиторами. Найкращими його творами стали вірші «Сенокос», «Під дощем», «Ластівки», що відрізняються задушевністю та співучістю.
При вивченні короткої біографії Майкова варто відзначити, що в цей період він захопився історією Стародавньої Русі. Найважливішою його роботою став переклад «Слова про похід Ігорів», який був визнаний одним з найкращих.
Особисте життя
Про особисте життя Аполлона Миколайовича відомо зовсім небагато. Першою та єдиною його дружиною стала Ганна Іванівна Штеммер, яка подарувала поету чотирьох дітей: синів Миколи, Володимира, Аполлона та доньку Віру.
Найкращим другом Майкова був видатний письменник Федір Достоєвський, з яким він породнився, ставши хрещеним батьком усіх його дітей.
Помер Аполлон Миколайович Майков 8(20) березня 1897 року. Причиною смерті стала пневмонія.