Біографія Кірова
Кіров Сергій Миронович (1886-1934) – революціонер, найближчий соратник Йосипа Сталіна. Один із активних політичних та державних діячів свого часу. Сергій Миронович Кіров, біографія якого тісно пов’язана з більшовицькою партією, залишив великий слід у радянській історії. Доповідь на тему політичної діяльності та особистого життя Кірова дозволить самостійно скласти історичний портрет революціонера.
Ранні роки
Сергій Миронович Кіров (справжнє прізвище – Костриков) народився 15 (27) березня 1886 року у місті Уржуме Вятської губернії. У сім’ї було семеро дітей, але лише троє з них не померли в дитинстві. Коли Сергію було вісім років, батько вирушив на заробітки і так і не повернувся. Незабаром померла мати. Двох сестер Сергія взяла на виховання бабуся, а хлопчик був прибудований до «Будинку догляду для малолітніх сиріт».
Сергій добре вчився і легко закінчив міське училище. Під час навчання він неодноразово отримував грамоти та книги як заохочення за високі позначки.
У 1901 році Сергій вирушив до Казані, де вступив до Казанського нижчого механіко-технічного промислового училища. Через 3 роки він завершив навчання, став одним із найкращих випускників навчального закладу. Сергій влаштувався працювати креслярем у міській управі Томська та одночасно навчався на підготовчих курсах Томського технологічного інституту.
Революційна діяльність
У 1904 році Сергій Костриков вступив до Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), де йому привласнили партійний псевдонім – Серж. Через рік він вперше взяв участь у демонстрації, за що був заарештований поліцією.
Арешт не охолодив запал Кострікова, і, опинившись на волі, він очолив бойові дружини, організував страйк на великій залізничній станції. За утримання нелегальної друкарні був заарештований у 1906 році та півтора роки відбував тюремний термін.
З 1908 року Сергій Миронович почав проводити професійну революційну діяльність, проводячи пропагандистську роботу у великих містах. 1912 року взяв псевдонім Кіров, з яким і увійшов до історії СРСР.
Цікавий факт: Кіров довгий час не міг визначитися у своїх політичних поглядах і лише після Жовтневої революції 1917 долучився до більшовиків.
Велику роль подальшої долі Кірова зіграло знайомство з Йосипом Сталіним, який відкрито заступався йому.
Партійна кар’єра
У роки громадянської війни Кіров брав участь оборони Астрахані від білогвардійців. Тут він остаточно став вірним сталінцем, підтримуючи курс майбутнього вождя. У цей період він виконував важливі дипломатичні доручення, брав найактивнішу участь у встановленні радянської влади в Грузії та Азербайджані.
В 1922 Кіров став одним із засновників Закавказької Соціалістичної Радянської Республіки (ЗСФСР).
Зайнявши посаду першого секретаря ЦК КП(б) Азербайджану, Сергій Миронович керував відновленням нафтової промисловості.
Заслуги Кірова не залишалися непоміченими, і його кар’єра стрімко розвивалася. У 1926 році він став першим секретарем Ленінградського губкому ВКП(б), контролюючи роботу індустріальної та паливно-енергетичної бази, займаючись відновленням міського господарства.
В 1930 Кіров став членом Політбюро ЦК, а через 4 роки – членом Президії ЦВК. При вивченні короткої біографії Кірова Сергія Мироновича варто зазначити, що за свою політичну діяльність він був нагороджений орденом Червоного прапора та орденом Леніна.
Особисте життя
У юності у Сергія Мироновича був любовний зв’язок, результатом якого стало народження 1921 року доньки Євгенії. Мати дівчинки невдовзі померла.
Кіров одружився з Марією Львівною Маркус, але перед весіллям жінка наполягла на тому, щоб Сергій Миронович розлучився з незаконнонародженою дочкою. Так маленька Женя опинилась у дитячому будинку. Спільних дітей у Кірова та його дружини Марії не було.
Сергія Мироновича Кірова було вбито 1 грудня 1934 року пострілом з револьвера. Вбивцею виявився Леонід Ніколаєв, чоловік коханої Кірова. Проте вже за кілька годин після вбивства було офіційно заявлено, що Кіров став жертвою змовників ворогів народу. Це призвело до масових репресій, які увійшли до історії як Великий терор.