Біографія Карамзіна
Микола Михайлович Карамзін (1766–1826 рр.) – російський літератор, історик, видавець, основоположник російського сентименталізму. Творець «Історії держави Російського» та низки відомих художніх творів, наприклад, «Бідної Лізи» та «Листів російського мандрівника».
Юність
Карамзін Микола Михайлович народився 12 грудня (1 грудня) 1766 року у Симбірську (зараз Ульяновськ) у дворянській сім’ї. Початкову освіту майбутній літератор здобув удома. Незабаром батько віддав його в симбірський дворянський пансіон, а в 1778 – приватний пансіон Москви. Паралельно Карамзін займався активним вивченням мов, відвідував лекції у Московському університеті.
Військова служба
1781 року Микола Михайлович за наполяганням батька вступив на військову службу до Преображенського полку. 1783 року письменник дебютував у пресі з твором «Дерев’яна нога». У короткій біографії Карамзіна, варто обов’язково зазначити, що у 1784 році життя Миколи Михайловича як військового закінчилося, і він пішов у відставку у чині поручика.
Рання літературна діяльність
У 1785 Карамзін, біографія якого різко змінила свій напрямок, переїжджає з рідного Симбірська до Москви. Тут літератор знайомиться з М. І. Новиковим та сім’єю Плещеєвих. Захопившись масонством, Микола Михайлович вступає в московський гурток, де починає тісно спілкуватися з І. С. Гамалеєю, А. М. Кутузовим. У цей час Карамзін бере участь у виданні першого дитячого журналу у Росії – «Дитяче читання для серця й розуму».
1787 року Микола Михайлович опублікував переклад трагедії Шекспіра «Юлій Цезар», у 1788 році – переклад трагедії Лессінга «Емілія Галотті». У 1789 року у «Дитячому читанні…» вийшов перший оригінальний твір письменника – «Євген та Юлія».
Подорож до Європи
У 1789-1790 роках Карамзін подорожував Європою. Письменник завітав до Німеччини, Англії, Франції, Швейцарії, познайомився з багатьма відомими особистостями тієї епохи: Ш. Бонне, І. Кантом, Ж. Ф. Мармонтелем, І. Г. Гердером, І. К. Лафатером, – був присутній на виступах М. І. Робесп’єра, О. Г. Мірабо. Під час подорожі Микола Михайлович створив знамениті «Листи російського мандрівника», видані в 1791–1792 роках і принесли письменнику широку літературну популярність.
Зріла творчість. “Історія держави Російського”
Після повернення до Москви Карамзін продовжує займатися літературною діяльністю, пише художні твори, критичні статті та нотатки. В 1791 Микола Михайлович приступає до видання літературного «Московського Журналу», в якому вперше опублікував повісті «Бідна Ліза», «Наталя, боярська дочка». Незабаром Карамзін випустив кілька сентименталістських альманахів: Аглая, Аоніди, Пантеон іноземної словесності, Мої дрібнички.
В 1802 публікується повість «Марфа-посадниця, або Підкорення Новагорода».
В 1803 імператор Олександр I дарував Карамзіну звання історіографа, літератору були відкриті всі бібліотеки та архіви.
До останнього дня життя Микола Михайлович працював над найголовнішою своєю працею – «Історією держави Російського». Книга охоплює події від найдавніших часів до Смутного часу та включає 12 томів. Перші вісім томів вийшли в 1818, наступні три були опубліковані в 1821-1824 роках. Остання частина «Історії…» побачила світ після смерті Карамзіна.
Помер Микола Михайлович Карамзін 22 травня (3 червня) 1826 року у Санкт-Петербурзі. Похований літератор на Тихвінському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Цікаві факти
Проза і поезія Карамзіна багато в чому вплинули розвиток російської літературної мови, письменник першим почав використовувати неологізми, варваризми, відійшов від церковної лексики.
Карамзін був двічі одружений. Перша дружина, Є. І. Протасова, була сестрою А. І. Плещеєва. Друга дружина, Є. А. Коливанова, була позашлюбною дочкою князя А. І. Вяземського.
Повість «Бідна Ліза» Карамзіна є найяскравішим прикладом російського сентименталізму та вивчається школярами у 9 класі.
Карамзін був першим, хто відкрив відому літературну пам’ятку – працю Афанасія Нікітіна «Ходіння за три моря».
Завдяки Карамзіну в побуті сучасної російської мови з’явилися такі слова, як «моральна», «промисловість», «сцена», «катастрофа», «зосередити», «естетичний», «майбутність», «епоха», «гармонія», «закоханість» », «Цікавий», «вплив», «враження», «зворушливий».