Біографія Івана Мазепи
Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Каледінський) (1639–1709) – гетьман України, державний, політичний діяч.
Народився Іван Мазепа 20 березня 1639 поблизу Білої Церкви. Освіта в біографії Мазепи була здобута у Києво-Могилянському колегіумі. Після його закінчення Мазепа вирушив до Варшави до Єзуїтського колегіуму. Був близький до двору короля Яна Казимира, завдяки чому їздив навчатися до європейських країн: до Італії, Німеччини, Франції.
1665 року в біографії Мазепи була зайнята посада Чернігівського підчашого, а 1669 року він став ротмістром гвардії гетьмана Дорошенка. У 1674 році потрапив до запорізьких козаків, де через кілька років став генеральним осавулом. У липні 1687 року Мазепа став лівобережним гетьманом. Брав участь у походах проти кримського ханства, організованих Голіциним. Потім Мазепа здобув довіру Петра Великого, ходив разом із ним воювати в Азов. 1704 року Мазепа зайняв правобережну частину України.
Після невдалих битв Росії зі шведами, Мазепа приєднався до шведської сторони та Карла XII. Після цього Петро знищив Запорізьку Січ, війська Меншикова розорили резиденцію Мазепи у Батурині. У 1709 Карл назвав Мазепу довічний «законним князем України».
1708 року Петро вирішив обрати нового гетьмана, яким став Іван Скоропадський. Через кілька днів, у листопаді 1708, Мазепу проклали, потім вчинили символічну кару і присудили орден Іуди. Після перемоги Петра над шведами в біографії Івана Мазепи сталася втеча до Бендерів, де він і помер 22 вересня 1709 року.