Біографія Івана Крилова
Іван Андрійович Крилов (1769–1844 рр.), який і талантом поета, і майстерністю створювати драматичні твори, видавець і публіцист, увійшов у історію вітчизняної літератури як найвідоміший байкар. Його творчу спадщину складають трагедії, комедії та 236 байок, зібраних у 9-ти книгах.
Дитинство і юність
Іван Андрійович народився 2 [13] лютого 1769 року у Москві сім’ї військового, яка відрізнялася високими доходами. Коли Івану виповнилося 6 років, його батька Андрія Прохоровича перевели по службі у Твер, де сім’я у злиднях продовжує своє існування, а незабаром втрачає годувальника.
У зв’язку з переїздом та малим рівнем доходів Іван Андрійович не зміг закінчити розпочату в Москві освіту. Однак це не завадило йому отримати чималі знання та стати одним із найосвіченіших людей свого часу. Це стало можливим завдяки сильному прагненню юнака до читання, мов та наук, які майбутній публіцист та поет освоїв шляхом самоосвіти.
Раніше творчість. Драматургія
Ще однією «життєвою школою» Івана Крилова, біографія якого дуже багатогранна, став простий народ. Майбутній письменник із задоволенням відвідував різні народні гуляння та розваги, сам нерідко брав участь у вуличних боях. Саме там, у натовпі простого люду, черпав Іван Андрійович перли народної мудрості та блискучого мужицького гумору, ємні просторічні вирази, які згодом ляжуть в основу його відомих байок.
У 1782 році сім’я у пошуках кращого життя переїжджає до Петербурга. У столиці Крилов Іван Андрійович приступив до казенної служби. Проте така діяльність не задовольняла амбіцій юнака. Захопившись модними тоді театральними віяннями, зокрема під впливом п’єси «Мельник» А. О. Аблесімова, Крилов виявляє себе у написанні драматичних творів: трагедій, комедій, оперних лібрето.
Сучасні автору критики, хоч і не висловили високої оцінки, але все ж таки схвалили його спроби і заохочили до подальшої творчості. За словами друга та біографа Крилова М. Є. Лобанова, сам І. А. Дмитрієвський – знаменитий актор того часу – бачив у Крилові талант драматурга. З написанням сатиричної комедії «Проказники», навіть короткий зміст якої дає зрозуміти, що у п’єсі був висміяний Я. Б. Княжнін, який вважався провідним драматургом на той час, автор свариться як із самим «метром», а й опиняється у полі образ і критики театральної дирекції
Видавнича діяльність
Невдачі на терені драматургії не остудили, а навпаки, посилили сатиричні нотки в таланті майбутнього байка Крилова. Він береться за видавництво щомісячного сатиричного журналу «Пошта духів». Після восьми місяців журнал, однак, припиняє своє існування. Вийшовши у відставку в 1792 році, публіцист і поет набуває друкарні, де починає випускати журнал «Глядач», який став мати великий успіх, ніж «Пошта духів».
Але після зробленого обшуку його було закрито, а сам видавець присвятив кілька років подорожам.
Останніми роками
У короткій біографії Крилова варто згадати про період, пов’язаний із С. Ф. Голіциним. В 1797 Крилов вступив на службу до князя в ролі домашнього вчителя і особистого секретаря. У цей час автор не перестає створювати драматичні та поетичні твори. А в 1805 році відправляє на розгляд збірку байок відомому критику І. І. Дмитрієву. Останній гідно оцінив творчість автора і сказав, що це його справжнє покликання. Так, в історію російської літератури увійшов блискучий байкар, який останні роки життя присвятив написанню та виданню творів цього жанру, працюючи бібліотекарем. Його перу належать понад двісті байок для дітей, багато з яких вивчаються у різних класах у школі, а також оригінальні та перекладні сатиричні твори для дорослих.
Помер Крилов 9 [21] листопада 1844 року від двостороннього запалення легенів.
Цікаві факти
Байки займали особливе місце у творчості Крилова. Загалом налічується понад 230 байок. Всі вони були видані ще за життя поета та включені до 9 збірок.