Біографія Інеса Арманд
Інеса Федорівна Арманд (1874-1920) – діяч російського революційного руху. Одна з найпалкіших революціонерок та феміністок початку ХХ століття, яка боролася за свободу та рівноправність. Інеса Арманд, біографія, якою тісно пов’язана з революцією в Росії, була соратницею та близьким другом Володимира Леніна. Цікаві факти з життя революціонерки дозволять краще дізнатися про її особистість, допоможуть скласти її історичний портрет.
Дитинство і юність
Елізабет Пеше д’Ербанвілль (справжнє ім’я революціонерки) з’явилася на світ 26 квітня 1874 року в Париж у богемному аристократичному сімействі. Її батьком був відомий оперний тенор, мати працювала акторкою у театрі.
У віці 5 років Елізабет та дві її молодші сестри залишилися без батька. Матері не під силу було самостійно вирощувати дітей, і їй на допомогу прийшла рідна сестра, яка працювала гувернанткою у багатому будинку в Росії. Вона взяла на виховання Елізабет та Рене.
Так Елізабет опинилася у маєтку багатого промисловця Євгена Арманда. Вона здобула чудову освіту, досконало володіла декількома мовами, віртуозно грала на фортепіано.
Захоплення фемінізмом
У віці 18 років Елізабет одружилася з Олександром Армандом. Згодом вона вигадала собі нове ім’я Інесса, під яким увійшла до російської історії.
Як і багато молодих прогресивних людей того часу, Інесса була захоплена ідеями соціальної рівності. Вона спробувала втілити їх у життя у підмосковному селі Єлдигіно, де розташовувалася садиба Армандів. Так, Інеса облаштувала лікарню, школу для дітей селян, а для грамотних селян – хату-читальню.
Крім того, Арманд очолила феміністське «Товариство покращення долі жінок», яке боролося з проституцією. Однак чинна влада не дала дозволу на діяльність товариства, і незабаром воно було закрите.
Революційна діяльність
Сильне враження на Інесу Арманд справила книга розвитку капіталізму у Росії, автором якої був Володимир Ленін. Вона написала листа майбутньому вождеві пролетаріату, і між ними зав’язалося дружнє листування.
Інеса зблизилася з братом чоловіка, Володимиром Армандом, який також був захоплений революційними ідеями. Вони перебралися до Москви, де агітували громадськість за повалення монархії, брали активну участь у підпільних зборах, готували ґрунт для майбутнього перевороту.
У 1904 році Інесса вступила до Російської соціал-демократичної робочої партії (РСДРП). Через 3 роки вона була арештована і на 2 роки відправлена на заслання в Архангельську губернію.
При вивченні короткої біографії Інеси Арманд варто сказати, що в 1908 році за підробленим паспортом їй вдалося втекти до Швейцарії. У Брюсселі вона вступила до університету, де вивчала економіку.
У 1909 році відбулася доленосна зустріч Арманд та Леніна. Інесса стала добрим другом сім’ї Ульянових і через короткий час взагалі виявилася незамінною помічницею Леніна, його правою рукою. Вона перекладала його статті, готувала пропагандистів, агітувала робітників.
Арманд ще двічі заарештовували, але щоразу революціонерці вдавалося вибратися на волю.
У 1919-1920 роках Інеса Арманд очолювала жіночий відділ ЦК РКП(б). Організувала першу міжнародну конференцію жінок-комуністок. До останніх днів Арманд вела активну агітаційну боротьбу з традиційною сім’єю, яку вважала за пережиток буржуазної старовини.
Особисте життя
Особисте життя феміністки та революціонерки було дуже насиченим. У юності вона стала дружиною багатого спадкоємця Олександра Арманда, народивши йому чотирьох дітей. Арманд дуже любив дружину, але вона віддала перевагу його молодшому братові Володимиру, який був також захоплений революційними ідеями.
Подружжя Арманд офіційно не розлучилося, незважаючи на те, що Інесса народила дитину від Володимира, яка незабаром померла від туберкульозу.
Головним коханням Арманд став Володимир Ленін, який так і не наважився покинути дружину та пов’язати життя із соратницею. Підтвердженням їхнього зв’язку стало любовне листування, опубліковане в середині ХХ століття.
Останні роки життя здоров’я революціонерки було підірвано туберкульозом. Померла Інесса Арманд 24 вересня 1920, заразившись холерою на одній із залізничних станцій.