Біографія Хемніцера
Хемніцер Іван Іванович (1745-1784) – поет, перекладач, дипломат, викладач. Увійшов в історію російської літератури як популярний XVIII століття, чия слава гриміла ще до знаменитого Івана Крилова. Іван Хемніцер, біографія якого буде корисна при вивченні літератури в 4 класі, зробив великий внесок у розвиток культури в Росії.
Ранні роки
Майбутній письменник з’явився на світ 5 (16) січня 1745 року в Єнотаївській фортеці Астраханської губернії в інтелігентному сімействі. Його батьком був військовий штаб-лікар Йоган Адам Хемніцер, який за Петра I переїхав з рідної Саксонії до Росії.
Батьки велику увагу приділяли розвитку сина. Так, маленький Іван навчився читати одразу після того, як почав говорити. Батько самостійно займався з ним арифметикою, німецькою мовою, латиною. У віці 6 років Іван Хемніцер вступив на навчання до синтаксичного класу школи пастора Нейбауера і додатково брав приватні уроки з арифметики, геометрії та російської мови. Відрізнявся не тільки великою здатністю до знань, а й не меншою усидливістю.
Коли Івану виповнилося 11 років, сім’я переїхала до Санкт-Петербурга. Батько мріяв про кар’єру медика для єдиного сина, проте хлопчик, усупереч батьківській волі, у 12-річному віці записався солдатом до Нотербурзького піхотного полку.
Іван Хемніцер брав участь у Семирічній війні, де зміг зробити дуже успішну кар’єру. Був призначений ад’ютантом до генерал-майора графа Ф. А. Остермана, дослужився до звання поручика.
Викладацька діяльність
Після виходу у відставку Іван Хемніцер вступив на службу до гірського відомства. Він був учасником вчених зборів Гірського училища, займався перекладами у гірничій справі. До заслуг Хемніцера у цій галузі варто віднести створену ним спеціальну термінологію.
При вивченні короткої біографії Хемніцера варто відзначити, що він був одним з перших викладачів Гірського училища з самого початку його заснування. Молодий чоловік викладав студентам німецьку та французьку мови, якими володів досконало.
Неймовірний
Популярність до Івана Івановича прийшла після того, як він почав писати байки. У 1779 році була видана перша збірка байок Хемніцера. Його твори написані простою і зрозумілою мовою і були доступні як для дітей, так і для дорослих. З цієї причини вони обов’язково включалися в дитячі альманахи та хрестоматії.
Відмінною рисою байок Хемніцер стала відсутність прямих моралі, настільки характерних для інших байкарів. Як правило, мораль у його творах випливає із самої дії. Багато фраз з його байок стали крилатими, перейшли в прислів’я та приказки.
Загалом на рахунку Хемніцера 91 байка: близько однієї третини займають талановиті переклади Вольтера, Ножана, Геллерта, Дора, а все інше належить перу самого Івана Івановича.
Байки Хемніцера користувалися величезною популярністю як за життя поета, так і після смерті. Його творчість дуже вплинула на становлення великого байкаря І. А. Крилова. Серед найкращих байок Хемніцера можна відзначити “Дерево”, “Метафізик”, “Багач і бідняк”.
Про популярність творів Хемніцера свідчить той факт, що до 1855 вони видавалися 36 разів – своєрідний рекорд серед письменників XVIII століття.
Останні роки життя
У 1782 році Іван Хемніцер вийшов у відставку і поїхав до турецького міста Смірна, де отримав посаду генерального консула. Він дуже сумував Росією і в листах до друзів скаржився на напади іпохондрії.
Іван Іванович все життя прожив холостяком, так і не зумівши знайти сімейне щастя. Помер російський байкар на чужині 19 (30) березня 1784 року. Причиною смерті став туберкульоз.