Біографія Хемінгуея
Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) – знаменитий американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури. Йому вдалося домогтися світового визнання завдяки своїм напрочуд проникливим оповіданням і романам. Однак у біографії Ернеста Хемінгуея є місце не лише літературі, але також неймовірним пригодам та авантюрам.
Дитинство і юність
Майбутній письменник народився 21 липня 1899 року в провінційному містечку Оук-Парк, у шановному та освіченому сімействі. Мати Ернеста мала славу вельми ексцентричною і емоційною жінкою, тоді як батько хлопчика, навпаки, був дуже замкненим і суворим чоловіком.
Саме він прищепив Ернесту любов до природи: він навчав сина тонкощам риболовлі, полюванню, вмінню орієнтуватися в незнайомій місцевості. Надалі ці дитячі походи переросли у справжню пристрасть до пригод.
У школі Ернест робив великі успіхи у спорті та англійській мові. Він захоплено займався боксом та легкою атлетикою, грав у футбол. Але найулюбленішим його предметом була література. Він багато читав та писав статті для шкільної газети, які незмінно користувалися великою популярністю.
Вже тоді юний Хемінгуей, незважаючи на протести батьків, твердо вирішив, що пов’яже свою долю з літературою.
Випробування війною
З короткої біографії Хемінгуея відомо, що з початком Першої світової війни він відчайдушно прагнув потрапити на фронт, проте сильна травма ока, отримана під час занять боксом, стала перешкодою. Все ж таки, Ернест домігся того, що його взяли в Червоний хрест як шофера.
Рятуючи пораненого солдата, він потрапив під перехресний вогонь і лише дивом залишився живим. Однак отримані численні рани все життя нагадували йому про жахіття війни, які надалі він описав у своєму романі “Прощавай, зброя!”.
Творчість
Повернувшись у 1919 році додому справжнім героєм, Хемінгуеєві довелося витратити рік на відновлення після отриманих травм. Потім він переїхав до Канади, де влаштувався працювати репортером.
В 1921 Ернест перебрався в місто своєї мрії – Париж. Завдяки знайомству з господаркою книгарні Сільвією Біч йому вдалося познайомитися з місцевою богемою. Але найбільший вплив на нього справила зустріч з екстравагантною Гертрудою Стайн, яка стала для нього справжнім учителем. Саме вона переконала молодого репортера зав’язати із журналістикою та стати письменником.
Перша слава до Хемінгуея прийшла в 1926, після публікації роману “І сходить сонце”. Далі були збірки з численними оповіданнями, які також не залишили байдужими читачів. Але найбільшого успіху приніс роман “Прощавай, зброя!”, в якому була описана зворушлива історія кохання, що відбувалася на тлі декорацій Першої світової війни.
Популярність романів Хемінгуея була настільки високою, що його книги миттєво розкуповувалися навіть у період економічної кризи у Сполучених Штатах.
Перлиною творчості Хемінгуея стала його повість “Старий і море”, за яку 1953 року він був нагороджений Пулітцерівською премією. Через рік цей твір, що потрясло весь літературний світ, дозволило письменнику отримати Нобелівську премію з літератури.
Пристрасть до пригод
Протягом усього свого життя Ернест Хемінгуей багато подорожував світом, не раз наражаючи на життя смертельної небезпеки. Він знівечив Східну Африку, де багато полював на диких тварин.
Не в змозі байдуже спостерігати за страшними подіями військового лихоліття, Хемінгуей брав участь у бойових вильотах над Німеччиною, організував на Кубі контррозвідку, бився з нацистами у лавах французької та бельгійської армій.
Особисте життя
Ернест Хемінгуей був одружений чотири рази, став батьком трьох дітей. Його завжди приваблювали не лише гарні, але розумні та освічені жінки, у спілкуванні з якими він черпав творче натхнення.
Останні роки життя
На схилі років Хемінгуей жорстоко страждав від багатьох серйозних захворювань, його переслідувала депресія разом із параноєю. Письменнику здавалося, що його постійно переслідують шпигуни, і його життя відстежується ФБР.
Письменника намагалися лікувати електрошоком, проте ця методика не дала результатів. Все частіше він замислювався про самогубство, і 2 липня 1961 року пішов із життя, застрелившись із власної рушниці.