Олександр Сергійович Грибоєдов (1795–1829 рр.) – особистість багатогранна та талановита. Він поет і музикант, драматург та блискучий дипломат. Популярність і безсмертя йому принесла його геніальна комедія «Лихо з розуму».
Дитячі роки
4(15) січня 1790 (за деякими даними 1795) року у Москві сім’ї відставного майора народився Олександр Сергійович Грибоєдов. Біографія цієї людини сповнена таємниць та загадок. Невідома навіть точна дата його появи світ. Батько майбутнього письменника був людиною малоосвіченою. Вихованням дітей займалася мати, яка була відомою піаністкою та знатною дамою. Завдяки їй письменник здобув чудову домашню освіту.
Освіта
Грибоєдову з дитинства щастило з учителями та вихователями. Його гувернерами були Петрозіліус та Богдан Іванович Іон – люди талановиті та відомі. Тому вже у дитинстві майбутній драматург знав кілька іноземних мов, навчився грати на фортепіано. В 1802 він вступає в Московський університетський пансіон. За його подальшою освітою слідкує професор Булє. Юнак чудово вчиться, отримує нагороди та у 13 років стає кандидатом словесних наук.
Ще у студентстві почав захоплюватись літературою, був постійним учасником літературних зборів. Тоді ж були написані перші твори Грибоєдова.
Проте найцікавіші факти біографії письменника таять у собі зрілі роки життя.
Служба в армії
Досить дивним було рішення блискуче освіченого парубка вибрати військову кар’єру. У 1812 році з початком Вітчизняної війни життя Грибоєдова дуже змінилося. Він увійшов до складу полку графа Салтикова. Олександру Сергійовичу так і не вдалося взяти участь у військових діях і він виходить у відставку.
Життя у столиці
У 1817 році він вступає на службу до Петербурзької Державної Колегії закордонних справ. Захоплення літературою та театром зближує Грибоєдова з багатьма відомими людьми. Він знайомиться з Кюхельбекером та Пушкіним. Вступивши до масонської ложі, спілкується з Пестелем, Чаадаєвим, Бенкендорфом. Інтриги, плітки світського суспільства затьмарювали цей період життя. Що похитнулося матеріальне становище змусило письменника піти зі служби.
На Кавказі
З 1818 Олександр Сергійович Грибоєдов служить секретарем в російському посольстві в Персії. Відповідально ставлячись до державної служби, він паралельно вивчає мови та літературу про культуру Сходу. У складі Російської місії у 1819 році Грибоєдов продовжує службу у Тебрізі. За вдалі переговори з персами, у яких вдалося звільнити полонених російських солдатів, він був представлений до нагороди. Успішна дипломатична кар’єра не заважає письменнику займатися улюбленою справою. Саме тут були написані перші сторінки безсмертної комедії «Лихо з розуму».
Повернення
У 1823 році Грибоєдов приїжджає до Москви і продовжує працювати над комедією. Щоб надрукувати свій твір, письменник вирушає до Петербурга. Але на нього чекало розчарування: не вдалося видати комедію повністю або поставити її на сцені театру. Твір читали, ним захоплювалися, але це не влаштовувало Олександра Сергійовича.
Зв’язок із декабристами
Щоб відволіктися від сумних думок, Грибоєдов їде до Києва. Зустріч із друзями (Трубецьким та Бестужовим) привела його в стан декабристів. За участь у повстанні він був заарештований і провів ув’язнення півроку.
Останні роки життя
Розгром декабристського повстання, трагічна доля товаришів згубно вплинули душевний стан Грибоєдова. Він відчуває свою загибель і постійно говорить про це.
В 1826 уряду знадобився досвідчений дипломат, так як загострилися відносини Росії з Туреччиною. На цю посаду був призначений Грибоєдов.
Дорогою до місця призначення в Тифлісі Олександр Сергійович одружується з молодою князівною Чавчавадзе.
Його щастя було недовгим. Смерть Грибоєдова наздогнала невдовзі після прибуття Тегеран. 30 січня (11 лютого) 1829 року на Російське посольство було скоєно напад. Героїчно захищаючись, письменник загинув.
Коротка біографія Грибоєдова не може дати повну картину життя великого письменника. За своє недовге життя він створив кілька творів: «Студент», «Молоде подружжя», «Удавана невірність». Проте найвідоміший його твір – комедія у віршах «Лихо з розуму». Творчість Грибоєдова невелика, багатьом планам не судилося збутися, та його ім’я залишиться вічно у пам’яті народної.