Біографія Генріха Гейне
Генріх Гейне (1797–1856) — німецький поет, чия творчість стала зразком епохи романтизму в літературі. Публіцист і літературний критик, який висвітлював соціальні проблеми у властивій йому елегантній формі. Генріх Гейне, біографія якого стала уособленням стійкої громадянської позиції, не був визнаний за життя. Лише через роки його твори були покладені на музику великих композиторів і набули світової слави.
Ранні роки
Християн Йоган Генріх Гейне (повне ім’я поета) народився 13 грудня 1797 року в Дюссельдорфі в сім’ї збіднілого єврейського купця. Генріх був старшим із чотирьох дітей, вихованням яких займалася мати, жінка освічена та начитана.
Початкову освіту Генріх здобув у місцевому католицькому ліцеї. Там хлопчику прищепили любов до богослужіння, яке завжди відрізнялося особливою урочистістю та пишністю. Це кохання він проніс через все життя. Разом про те Генріх, чиє дитинство пройшлося роки французької окупації, вбирав у собі ідеї лібералізму, процвітав тоді у Європі.
Батьки бачили Генріха успішним купцем, проте хлопчик не відчував інтересу до торгової справи. Розглянути здатність Генріха до гуманітарних наук вдалося його рідному дядькові, який допоміг вступити до Боннського університету. Через рік юнака вигнали через дуель, і він продовжив освіту в Берлінському університеті.
Громадянська позиція
У 1825 році Генріх Гейне отримав звання доктора. Проте для того, щоб отримати диплом, молодій людині довелося прийняти лютеранство — на той час євреї не мали права отримувати такий документ.
Поезія Гейне була спрямована на розкриття найважливіших соціальних проблем у суспільстві. Особливо різко поет відгукувався про монархію та утиск євреїв. Критики були суворі до творчості Гейне, і він вирішив вирушити у подорож.
У 1831 році Гейне переїхав до Парижа, де на той час у самому розпалі йшла революція, яка так приваблювала поета своєю ідеєю. Тут він познайомився з видатними діячами культури: Фредеріком Шопеном, Гектором Берліозом, Ференцем Лістом, Олександром Дюма та багатьма іншими. Цензура в Парижі була не така сильна, як у Німеччині, і Гейне міг видавати свої твори французькою та німецькою мовами.
Вивчаючи коротку біографію Генріха Гейне, можна зробити висновок, що життя на чужині виявилося для нього занадто важким. Нескінченні фінансові труднощі, проблеми зі здоров’ям, туга за батьківщиною, де він не зміг реалізувати свій творчий потенціал, — усе це підривало сили поета. Однак він не міг повернутися додому через політичні погляди.
Творчий шлях
У 1821 році, під час навчання в Берлінському університеті, Гейне опублікував свою першу поетичну збірку «Книга пісень». Багато віршів із цього збірника надалі були покладені музику Ф. Шубертом і Р. Шуманом. «Книга пісень», куди увійшли блискучі зразки романтичної поезії, прославила поета весь світ. Вперше твори Гейне на російській мові з’явилися завдяки Тютчеву.
Через 2 роки було видано трагедії «Алманзор» та «Раткліф», а також збірку віршів «Ліричне інтермеццо».
Протягом 5 років (1826–1831 рр.) Генріх Гейне видав прозові «Подорожні нотатки», що складаються з 4 томів: «Подорож Гарцем», «Північне море», «Подорож із Мюнхена до Генуї», «Місто Лукка».
У 1840-х роках Генріх Гейне написав найкращі свої поетичні твори: поеми «Атта Троль» та «Німеччина. Зимова казка», у яких оспівувалась революційна Німеччина.
Особисте життя
В 1835 Гейне познайомився з юною Кріссенсією Ежені Миру, яку він кликав Матильдою. Дівчина була простолюдинкою, неосвіченою і неосвіченою, проте саме вона стала дружиною поета у 1841 році. Близькі не розуміли цього рішення Генріха, проте він був дуже щасливий у цьому шлюбі, незважаючи на відсутність дітей.
В 1848 Гейне виявився прикутим до ліжка в результаті паралічу спинного мозку. Незважаючи на знерухомленість, поет продовжував працювати до самої смерті.
Помер Генріх Гейне 17 лютого 1856 року. Причиною смерті стала прогресуюча хвороба спинного мозку.