Гайдар Аркадій Петрович (справжнє ім’я – Голіков Аркадій Петрович) (1904–1941 рр.) – радянський письменник, автор дитячих книг, кіносценарист, брав участь у Громадянській та Великій Вітчизняній війнах. Його книги, такі як «Чук і Гек», «Тімур та його команда» стали класикою дитячої літератури.
Дитинство та юнацькі роки
Аркадій Петрович Гайдар (Голіков) народився 9 (22) січня 1904 року в місті Льгов Курської губернії в сім’ї вчителів. Дитинство хлопчика здебільшого пройшло в Арзамасі – невеликому місті Нижегородської області. Тут же майбутній письменник навчався у реальному училищі.
Аркадій був самовідданим вже у ранньому віці. Коли в першу світову війну його батька забрали на фронт, хлопчик втік з дому, щоби теж вирушити воювати. Проте дорогою його затримали.
У короткій біографії Гайдара важливо висвітлити таку подію: 1918 року чотирнадцятирічний Аркадій вступив до комуністичної партії, почав працювати в газеті «Молот». Наприкінці року його зарахували до Червоної армії.
Служба у діючій армії
Після закінчення в 1919 курсів підготовки командного складу в Москві Голіков був призначений помічником командира взводу. У 1911 році достроково закінчив Вищу стрілецьку школу. Незабаром було призначено командиром відділення Нижегородського полку, воював на Дону, на Кавказькому фронті, під Сочі.
У 1922 році Голіков брав участь у придушенні антирадянського повстанського руху в Хакасії, лідером якого був І. Соловйов. Очолюючи командування другою бойовою ділянкою в Єнісейській губернії, Аркадій Петрович віддавав досить жорсткі накази, спрямовані на поводження з місцевими жителями, які чинили опір приходу радянської влади.
У травні 1922 року за розпорядженням Голікова було розстріляно п’ять улусів. Про те, що сталося, дізналися в губернському відділі ГПУ. Аркадія Петровича демобілізували з діагнозом “травматичний невроз”, який виник після невдалого падіння з коня. Ця подія стала поворотною в біографії Гайдара.
Літературна діяльність
У 1925 році Голіков опублікував повість «У дні поразок та перемог» у ленінградському альманаху «Ківш».
Незабаром письменник переїхав до Пермі, де вперше почав видаватись під псевдонімом Гайдар. У 1930 році було закінчено роботу над творами «Школа», «Четвертий бліндаж».
З 1932 року Аркадій Петрович працює роз’їзним кореспондентом у газеті “Тихоокеанська зірка”. У 1932-1938 роках побачили світ повісті «Дальні країни», «Військова таємниця», «Доля барабанщика» та розповідь «Блакитна чашка». У 1939–1940 роках письменник закінчив роботу над найвідомішими своїми творами для дітей – «Тімур та його команда», «Чук та Гек», які вивчаються зараз у початкових класах.
велика Вітчизняна війна
У роки Великої Великої Вітчизняної війни письменник Гайдар працював кореспондентом «Комсомольської правди».
У цей період Аркадій Петрович створює нариси «Міст», «Ракети та гранати», «У переправи», «У переднього краю», філософську казку «Гарячий камінь». У 1941 році служив кулеметником у партизанському загоні Горєлова.
26 жовтня 1941 року Аркадія Петровича Гайдара було вбито німцями неподалік села Лепляво Канівського району. Поховали письменника у 1947 році у Каневі Черкаської області.
Цікаві факти
За найвідомішою версією псевдонім «Гайдар» розшифровується як «Голіков Аркадій Д’АРзамас» (за аналогією з ім’ям д’Артаньяна з роману Дюма).
В 1939 Гайдар був нагороджений орденом «Знак пошани», в 1964 посмертно був відзначений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Аркадій Гайдар страждав від сильного головного болю, перепадів настрою, неодноразово проходив лікування в психіатричній клініці.
Особисте життя Гайдара склалося не одразу. Письменник був тричі одружений – на медсестрі Марії Плаксіній (їх син помер, не доживши до двох років), комсомолці Лії Солом’янській (у шлюбі народився син Тимур) та Дорі Чернишової (усиновив дочку дружини).
Серед близьких друзів Гайдара були письменники Фраєрман та Паустовський.