Біографія Франческо Петрарки
Франческо Петрарка (1304-1374) – італійський поет XIV століття, один із засновників раннього гуманізму. Культовий поет Середньовіччя, знаменитий своїми чудовими любовними сонетами. Франческо Петрарка, біографія якого відображає тенденції Проторенесансу, зіграв велику роль у розвитку італійської літератури.
Дитячі роки
Франческо Петрарка народився 20 липня 1304 року в італійському місті Ареццо. Саме там знайшов притулок його батько, флорентійський юрист П’єтро ді сір Паренцо, вигнаний із Флоренції за підтримку партії «білих».
Він мав прізвисько Петракко, яке надалі Франческо взяв за основу свого творчого псевдоніма.
Поневіряння сім’ї тривали доти, доки вона не знайшла притулку у французькому Авіньйоні. Тут 9-річний Франческо почав відвідувати школу, вивчати латинську мову та цікавитися римською літературою.
Закінчивши школу в 1319 році, Франческо на вимогу батька став вивчати право. Юриспруденція ніколи не цікавила молоду людину, але він, як слухняний син, вступив до Монпельє, а потім до Болонського університету. Лише після смерті отця Франческо наважився кинути нелюбе заняття. На той час він уже зрозумів, що найважливішою справою його життя є література.
Папський двір
Після закінчення університету Франческо став священиком. Подібний крок був продиктований обмеженим фінансовим становищем юнака, який у спадок від батька отримав лише рукопис творів Вергілія.
Франческо оселився при папському дворі в Авіньйоні, де вступив у духовне звання. У цей період він зблизився з могутнім сімейством Колона, один із членів якої Джакомо був його університетським товаришем.
Тут же, в Авіньйоні, навесні 1327 відбулася подія, що визначила спрямованість творчості Петрарки. У місцевій церкві він побачив прекрасну дівчину Лауру, якій судилося стати головною музою і любов’ю всього життя поета.
Літературна діяльність
Найбільшої популярності Петрарці принесла любовна лірика. Його сонети італійською мовою, сповнені любові та ніжності, підкорили читачів у всьому світі. Майже всі вони були присвячені Лаурі, яку поет зустрів у авіньйонській церкві. Навіть смерть жінки в 1348 не зупинила поета, який протягом ще багатьох років залишався вірним своїй прекрасній музі.
Збірка Петрарки «Канцоньєре», до якої увійшли сонети та канцони, перевидавалася двісті разів лише до початку XVII століття. Літературні критики різних країн були одностайні в тому, що твори з «Канцоньєре» вплинули на розвиток не тільки італійської, а й світової літератури. При цьому сам автор ставився до своїх творів дещо зневажливо, вважаючи їх сущими дрібницями, які він писав для полегшення душі.
Італійські канцони, мадригали та сонети Франческо Петрарки знайшли своє відображення і в музиці. Багато композиторів не змогли залишитися байдужими до прекрасної поезії та поклали вірші італійського поета в основу своїх музичних творів.
Крім любовної лірики, широку популярність Петрарці принесла поема «Тріумфи», у якій позначилася життєва філософія автора.
Франческо Петрарка писав не тільки італійською мовою, а й латиною. Цією давньою мовою їм було написано чимало серйозних творів, серед яких автобіографії, інвективи (розгнівані гнівні промови), критичні статті.
Ще за життя твори Петрарки були гідно оцінені, і в 1341 році в Римі він був вінчаний лавровим вінком – найвищою нагородою для поета.
Особисте життя
При вивченні короткої біографії Франческо Петрарки варто відзначити величезне значення Лаури, особистість якої достеменно не встановлена. Випадкова зустріч із цією дівчиною стала найважливішою подією у житті поета. Він прагнув бути якомога ближчим до своєї коханої, проте духовний сан не давав йому можливості одружитися з нею. У результаті Лаура стала чудовою музою, яка протягом багатьох років надихала Петрарку на написання чудових сонетів.
Італійський поет помер у ніч із 18 на 19 липня 1374 року, не доживши одного дня до свого 70-річчя.