Біографія Джордано Бруно
Джордано Бруно (1548 – 1600 рр.) – італійський монах-домініканець, поет, філософ, яскравий представник езотеризму. Піддавши сумнівам догми християнської релігії, був звинувачений у єресі та спалений на багатті. Джордано Бруно, біографія якого стала символом вільного польоту думки, був яскравою та неоднозначною особистістю, відважним ученим, який віддав життя за свої переконання.
Дитинство і юність
Філіппо Бруно (справжнє ім’я філософа) народився 1548 року в невеликому містечку Нола неподалік Неаполя. Батько його був найманим солдатом, мати бідною селянкою. Але незважаючи на фінансові труднощі, сім’я змогла дати хлопцеві освіту. У віці 11 років Філіппо відвезли до Неаполя, де він вивчав діалектику, логіку та літературу. Коли юному Бруно виповнилося 15 років, він вступив до монастиря Святого Домініка, де постригся у ченці та отримав нове ім’я – Джордано.
В 1572 Джордано став священиком і в одному з провінційних міст провів свою першу службу. Проте ще під час перебування у монастирі Бруно захопився роботою Коперника «Про обертання небесних тіл». Книга глибоко вразила юнака, який почав відкрито виступати проти традиційних переконань Птолемея і Аристотеля. Сміливі судження ченця призвели до звинувачення в брехні та вимушеної втечі до Швейцарії.
Наукова діяльність
Подорожуючи Європою, Джордано Бруно виступав з лекціями, брав участь у диспутах, працював над створенням філософських трактатів. Проте незмінно наштовхувався на стіну нерозуміння та жорсткі вимоги припинити поширення своїх переконань. Джордано був затятим противником церкви, яка, на його думку, не давала розвиватися найважливішому — науці.
У 1584 році була видана праця Бруно «Про нескінченність, всесвіт і світи», яка заклала основи матеріалістичного природознавства. Незабаром була опублікована і робота «Бенкет на попелі», в якій автор пропагував астрономічні теорії Коперника. У цій праці він стверджував, що Всесвіт нескінченний і складається з безлічі світів, а всі планети обертаються навколо головного світила – Сонця.
Ідеї Бруно настільки не вписувалися у звичне уявлення про світ, що навіть такі прогресивні особи, як Шекспір та Бекон не вірили вченому. Церква ж не вибачила вільнодумцю його єретичні погляди.
Вчений в основному розвивав теорії Коперника, проте були в нього і власні цікаві гіпотези про постійний рух континентів, існування далеких планет, невидимих людині, та багато іншого.
Проявив себе Джордано Бруно і як поет. Він став автором сатиричної поеми «Ноєв ковчег», комедії «Свічник», численних філософських сонетів. У своїх творах він незмінно висміював забобони, педантизм, лицемірство, невігластво, які, на його думку, принесла з собою католицька церква.
Особисте життя
Все своє життя Джордано Бруно залишався самотньою людиною. Він ніколи не був одруженим, у нього не було дітей. Більше того, філософ не мав навіть учнів і послідовників.
Бруно всього себе присвятив служінню науці, крім необхідним витрачати час і сили на душевні уподобання та турботи про сім’ю.
Смерть
Повернувшись до Венеції в 1591 році, Бруно не перестав усіляко викривати релігію. У результаті він був заарештований, і в 1593 його відправили до Риму на суд інквізиції. У римських в’язницях він провів шість років, але так і не визнав своїх переконань помилкою.
У лютому 1600 року Бруно був визнаний інквізиційним трибуналом єретиком, що не розкаявся. Вирішили зрадити його «покаранню без пролиття крові», що означало вимогу спалити живим.
У досить короткій біографії Джордано Бруно трагічний кінець: 17 лютого 1600 року в Римі на площі Квітів він був страчений через спалення. Його відкриття вписані в історію епохи Відродження і є обов’язковими щодо історії у старших класах.